Академік-біолог та екс-голова Верховної Ради УРСР Костянтин Ситник помер у Києві

Видатний український вчений Костянтин Меркурійович Ситник, батько Миколи Вересня, помер на 92-му році життя у Києві.

Про це повідомляє "Інтерфакс-Україна".

Костянтин Ситник - вчений, що вивів знання із космічної біології на якісно новий рівень. Його роботи із ботаніки, фізіології рослин та космічної біології уже в 1973 році, тобто у віці 47 років, стати академіком Академії наук УРСР, а з 1974 року її віце-президентом, а також очолити Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного.

З 1980 до 1990 року Костянтин Ситник був депутатом Верховної Ради УРСР, обирався від Дніпропетровської області, а в 1980-1985 обіймав посаду голови Верховної Ради.

Костянтин Ситник – один із засновників Української республіканської партії "Собор". Неодноразово обирався до Верховної Ради України.

"У Верховній Раді України ми з Костем Меркурійовичем тісно співпрацювали, зокрема, у захисті свободи слова і розвитку науки. У нього було багато друзів і учнів. З вдячністю згадую його розповіді про академіків Глушкова, Зерова, Трефілова, Патона", - згадує про нього у Facebook Іван Бокий.

Зауважимо, народився вчений 3 червня 1926 року в Луганську. Закінчив Луганський педагогічний інститут. У 1949-1950 роках працював асистентом кафедри зоології Луганського педагогічного інституту.

У 1998 році був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ст. за видатні особисті заслуги перед українською державою у розвитку фундаментальної науки, формування національної школи космічної біології та активну громадську діяльність.

2006 року отримав орден князя Ярослава Мудрого IV ст. за видатний особистий внесок у становлення і розвиток вітчизняної науки, багаторічну плідну законотворчу та громадсько-політичну діяльність.

У вченого було два сини: Сергій, як і батько, займається наукою в Інституті фізіології рослин НАНУ, ще один - відомий журналіст Микола Вересень.

"Він любив і переживав за синів, зокрема за журналіста Миколу Вересня. Його тепло й сердечність зберігають усі, хто мав щастя його знати. Вічна Вам пам’ять, дорога Людино!", - написав Іван Бокий.