День пам’яті Петра Калнишевського: останній кошовий приєднаний до лику святих

Останній кошовий отаман Запорозької Січі у 1762, 1765-1775 рр. Петро Калнишевський помер у Соловецькому монастирі (Російська імперія) 13 листопада 1803 року.

У 2008 році Помісний Собор Української православної церкви Київського патріархату (нині ПЦУ) благословив приєднати праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) до лику святих. У 2015 році його канонізувала також УПЦ Московського патріархату.

Як інформує Україна молода, йому було 112 років,  25 з яких він провів у в'язниці.

На Січі, куди, за переказами, Калнишевський потрапив ще в юному віці, у 8 років, він пройшов шлях від джури до найвищих посад у Війську Запорозькому. Відзначався своїм розумом та фізичною силою.

У 1762 році обраний кошовим отаманом, але того ж року після зустрічі в Москві з царицею Катериною II усунутий із посади.

У січні 1765 року всупереч царській волі старшина знову обрала його кошовим і переобирала на найвищу державну посаду Січі протягом наступних 10 років.

У квітні 1775 року російський уряд прийняв рішення щодо ліквідації Запорозької Січі. Військо під командуванням генерал-поручника Петра Текелія, повертаючись із турецької війни, обступило Січ, скориставшись тим, що Військо Запорозьке ще було на турецькому фронті (в Січі залишалося 3 тисячі осіб).

Петро Калнишевський і більшість старшини, розуміючи марність опору, умовили запорожців підкоритися і здатися без бою. Разом із старшиною Калнишевського було заарештовано.

Як нагадує Diaspora.ua, 25 червня 1776 року кошового отамана Петра Калнишевського -  кавалера найвищого ордену Російської імперії, Андрія Первозванного, генерал-поручика Російської армії і водночас лідера українського козацтва, мудрого керівника і сміливого воєначальника (що, вочевидь, і стало головною причиною царської немилості) - було  заарештовано і довічно заслано до Соловецького монастиря.

Його наказали утримувати «без відпусток із монастиря, заборонити не лише листування, але ще й спілкування з іншими персонами і тримати під вартою солдат монастиря».

На час ув'язнення Петру Калнишевському було 86 років. Неймовірно, але він зміг прожити (чи то скоріше, проіснувати) в суворих умовах ув'язнення 25 років!

За легендами та повідомленнями Дмитра Яворницького (підтвердження яким сучасні дослідники не знайшли), коли наприкінці життя Петра Калнишевського перевели з його камери в інше приміщення, у ній залишилося більше як на два аршини нечистот.

Просидівши в тюрмі такий довгий час, він здичавів, став похмурий і втратив зір; в нього виросли довгі нігті й борода, а весь одяг на ньому, каптан з ґудзиками, розпався на лахміття.

Указом нового імператора у 1801 році Петра Калнишевського помилували і дозволили вільно обрати місце проживання. Та, зважаючи на вік (йому виповнилося вже 110 років) і стан здоров'я, він залишився ченцем у монастирі.

Прикметно, що на заощаджені в ув'язненні гроші (на день він отримував досить значні на той час час кошти - 1 рубль) він відремонтував свій каземат, а наприкінці життя купив Євангеліє вартістю понад 2 тисячі карбованців та подарував його монастирю.

Похований Петро Калнишевський на головному подвір'ї Соловецького монастиря перед Преображенським собором. Його могила не збереглася, але на паперті Спасо-Преображенського собору Соловецького монастиря досі збережено могильну плиту.

Як повідомляла «Україна молода, в липні на Сумщині відзначили 330-річчя Петра Калнишевського та 362-гу річницю Конотопської битви.