Терор і жорстокість є ментальністю московії. Приклади з історії України
Війна московії проти українського народу триває, відколи існує український народ і його сусід — народ дикої московії. >>
Книжка є результатом архівних пошуків.
До 82-річниці проголошення Карпатської України у приміщенні Українського кризового медіацентру відбулася презентація збірника «Карпатська Україна в документах Другої Чехо-Словацької Республіки», який підготував історик Олександр Пагіря.
Як інформує УМ, у книзі вміщено майже пів тисячі досі невідомих урядових, політичних, військових і дипломатичних документів Другої Чехословацької Республіки. Книжка опублікована у видавництві Українського католицького університету в межах видавничої серії «Україна. Європа: 1921–1939», йдеться у повідомленні УКУ.
Захід відбувся за участі Іванни Климпуш-Цинцадзе, народної депутатки, голови Комітету з питань інтеграції України до Європейського Союзу, Ольги Гнатюк, професорки, наукової редакторки видавничої серії «Україна. Європа: 1921–1939», Мирослава Чеха, координатора видавничої серії «Україна. Європа: 1921–1939», Миколи Княжицького, народного депутата та Володимира В’ятровича, історика й народного депутата. До події також долучилися Радек Матула, Надзвичайний і Повноважний Посол Чеської Республіки в Україні, а також Марек Шафін, Надзвичайний і Повноважний Посол Словацької Республіки в Україні.
Видання вміщує майже пів тисячі досі невідомих урядових, політичних, військових і дипломатичних документів Другої Чехословацької Республіки.
За словам автора, книжка є результатом архівних пошуків. У підготовці до неї вдалося опрацювати шість архівів, які представляють великий корпус військових, дипломатичних, урядових документів, що демонструють роль і місце українського питання у внутрішній і зовнішній політиці Чехословаччини.
«У виданні я довожу, що уряд Карпатської України лишався лояльним до Чехословаччини до останніх днів існування республіки. Також показую, що активні спроби налагодити співпрацю з Чехословаччиною, як реакція на гібридну загрозу з боку Польщі й Угорщини, призвели до співпраці Карпатської Січі з Чехословацькою жандармерією і вжиття спільних заходів для спротиву», – каже Олександр Пагіря.
Іванна Климпуш-Цинцадзе наголосила, що під час існування Карпатської України українська нація заявила про себе як народ, який бореться за свою свободу і самостійність: «На цьому прикладі можна побачити, як виробляється суб’єктність, коли за неї ведеться боротьба».
Також особливу увагу депутатка звернула на один промовистий документ: аналітичну записку уряду Чехословацької Республіки. В ній сказано, що українське питання може рухатися тільки в одному напрямку – долучення українського народу до міжнародної спільноти у форматі самостійного державного утворення.
«З таких праць розуміємо, як формувався ґрунт для відновлення нашої державності. Це відбувалося у нестабільній Європі, коли ігнорувати нас більше було неможливо. Це розуміли насамперед уряди держав, до складу яких входили наші землі. На прикладі подій тих років ми бачимо, що союзники в нас зʼявляються, коли вони самі у собі бачать загрозу й усвідомлюють, що незалежна Україна – це потужний стабілізуючий фактор у Європі, запорука миру в цій частині континенту», – написала Іванна Климпуш-Цинцадзе на своїй сторінці у Фейсбук.
Ольга Гнатюк, розповідаючи про видавничу серію, зазначила: «Ми хотіли показати, яким було українське питання у воєнний час і як його розглядали уряди інших країн. Також ми описали весь спектр української політичної думки, зокрема поза межами України, в еміграції».
«На жаль, наша історія іноді – це суцільна біла пляма, яку заповнюють фейками. Коли я побачив цю книгу, то зрозумів, що відкриваю для себе сторінки, про які ми самі замало знаємо. Мені дуже прикро, що мало діалогу між українцями, чехами та словаками у сфері культурної кооперації. Хотілося б, щоби цієї співпраці було більше», – зазначив Микола Княжицький.
Присутні посли Чеської та Словацької Республік запевнили про готовність до співпраці їхніх урядів з Україною не лише в культурній і науково-дослідницькій, а й у інших сферах.
Війна московії проти українського народу триває, відколи існує український народ і його сусід — народ дикої московії. >>
19 лютого 2014— дата, яка мала б звучати значно гучніше. Саме цього дня, дванадцять років тому, розпочалася Війна за Незалежність України. Ця дата зафіксована в українському законодавстві. Але в публічних комунікаціях — навіть на найвищому рівні — її майже не чути. >>
Український інститут національної пам'яті (УІНП) впродовж 2025 року реабілітував 560 осіб, які були репресовані комуністичним режимом. >>
У Харкові навесні 1934-го чекісти заарештували Степана Ярославенка. В на той час 41-шу річницю педагог втратив професорську посаду в інституті, а згодом опинився на Соловках — у тюрмі ГУГБ НКВД (я свідомо не перекладаю абревіатури репресивних органів, запроваджених окупаційним московським режимом). >>
У Берлінському бункері історій 24 лютого в четверту річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну відкриють «Музей України». >>
Кабмін вилучив із Державного реєстру нерухомих пам'яток України "Пам'ятне місце, де відбувалася Переяславська рада", розташоване у місті Переяслав на Київщині >>