Битва під Корсунем: Хмельницький переймався чи вистачить пороху

Корсунська битва – одна з найяскравіших звитяг в історії українського війська, яка відбулася рівно 372 роки тому, 26 травня 1648 року. Тоді 15-тисячне військо Богдана Хмельницького спільно з кримськотатарською кіннотою на чолі Тугай-Беєм розгромили польську армію Миколи Потоцького під Корсунем.

Саме після Корсунської битви (а не після перемоги під Жовтими Водами) почалося формування української національної армії, яка стала, напевне, найсильнішою армією Європи середини 17 століття.

Про цю визначну історичну перемогу українського війська нагадує «Україна молода».

Навесні 1648-го на українських землях спалахнуло повстання проти польського панування. Річ Посполита на переговорах з козацькою верхівкою відкинула всі їхні пропозиції і відрядила каральну експедицію для придушення повстання. Однак шляхтичі недооцінили силу козацького війська і зазнали розгрому під Жовтими Водами.

Поляки відступили до Корсуня, де до них приєдналися основні сили Миколи Потоцького та Мартина Калиновського. 25 травня армія Хмельницького і татарські загони переправилися через Рось (козаки за один день насипали греблю, загативши річку, чим значно спростили переправу) і увійшли до Корсуня. Поляки не прийняли битви. Вони підпалили місто і почали відступати.

Гетьман дізнався про наміри противника і відрізав дорогу до Богуслава. 26 травня польське військо потрапило в ретельно підготовлену пастку і за чотири години було повністю розгромлене.  Більшість жовнірів (солдатів) загинула в бою, а решта разом з командирами потрапили в полон. З усієї 20-тисячної армії врятувалося лише 1,5 тисячі чоловік.

Розповідаючи про цю битву, історики надто багато уваги звертають на дипломатичні аспекти подій, що відбувалися, забуваючи розповісти про нестандартні рішення та ходи двох сторін.

«Україна молода» підготувала найцікавіші аспекти і факти перемоги під Корсунем:

1. Цікавий факт: після перемоги під Жовтими Водами військо запорозьких козаків втрачає свою домінантну роль в армії повстанців, адже її поповнюють українські селяни та міщани. Повстання набуває ознак не військового заколоту, а міжетнічної війни.

2. Козаки із полку Максима Кривоноса використали унікальний прийом для полегшення переправи через річку Рось - вони просто за один день збудували греблю, загативши річку впоперек течії.

3. Козацька армія спинилася в Корсуні, напередодні розграбованому поляками. Тож  Потоцький, який керував польським військом, наказав запалити навколишні фільварки, внаслідок чого згорів і сам Корсунь, в якому вціліла лише церква. Але пікантність цього рішення в тому, що більшість міщан Корсуня та всі власники навколишніх фільварків були поляками або євреями, тобто Потоцький знищував своїх одноплемінників та союзників, а поляки звинуватили  в цьому надалі саме армію Хмельницького.

4. Цікавим виглядає і твердження про те, що в Хмельницького була значна перевага в кількості вояків. Але це не так. В піхоті була рівність, власної кавалерії в козаків майже не було, а проти 5 тисяч польських кавалеристів могло стати лише 3 тисячі татар. Така ж ситуація була і з артилерією, де проти 50 польських гармат стояло 26 козацьких. А чутки про перевагу в кількості повсталих пов’язані з панікою, яка охопила Потоцького напередодні битви, через що він прийняв рішення про відступ в бік Богуслава.

5. Власне як такої битви в традиційному розумінні цього слова не відбулося. Польська армія потрапила в організовану засідку, в яку її привів розвідник Хмельницького Тимофій Зарудний. Козаки та татари винищували польське військо, яке через рельєф місцевості не змогло розгорнутися в бойовий порядок. За чотири години польська армія була винищена, а в ході бою Богдан Хмельницький найбільше переживав, що через те, що поляки не можуть підійти для рукопашного бою, його козаки використають занадто багато пороху.

6. З ім’ям Тимофія Зарудного теж пов’язана загадка. Точно відомо, що йому не вдалося врятуватися. Саме його називають прототипом російського героя легенд Івана Сусаніна. Проте якщо персона Сусаніна не має підтвердження документального, то Тимофій Зарудний справді існував, справді заманив вороже військо в болото, і це справді було польське військо.

               Художник Микола Самокиш, Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким (1934 р.) 

Перемога під Корсунем дозволила знищити військові сили поляків на українських землях та широко розгорнути національно-визвольну боротьбу.

Сучасники оцінювали становище Речі Посполитої як катастрофічне: «Оскільки жодна сила вже не стояла на перешкоді, татари і козаки вдерлись аж під Білу Церкву… могли загрожувати навіть Кракову і Варшаві, не зустрічаючи опору. Бо такий страх запанував, що всі думали більше про втечу, ніж про оборону».

Як повідомляла "УМ", напередодні українці вшанували пам'ять видатного історичного діяча, голови Директорії, Головного отамана військ УНР Симона Петлюри, вбитого у Парижі 25 травня 1926 року.