Трагедія Бабиного Яру: в Історичному музеї зберігають пам'ять, щоб жахіття не повторилися

Яків Гальперін не мав виразних єврейських рис, та єврейське прізвище в паспорті все видавало. Життя молодого поета, який друкувався під псевдоніномом Микола Первач, в окупованому нацистами Києві було на волосині. Яків був знаним серед київської інтелігенції. Його вірші про Кобзаря перемогли на всеукраїнському літературному конкурсі, проведеному до 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Поет друкувався в газеті «Українське слово», товаришував з Оленою Телігою. Саме завдяки допомозі інтелігенції йому вдалося уникнути арешту в 1941 році. Та доля не оминула Якова Гальперіна. У 1943 році він був убитий в Бабиному Яру.

Історія про Якова Гальперіна стане основою лекції завідувача відділу «Музей Української революції 1917-1921 років» Олександра Кучерука під назвою «Київ часів окупації: трагедія Бабиного Яру», яка пройде сьогодні, 3 жовтня, у Національному музеї історії України (вул. Володимирська, 2). У рамках виставково-освітнього проекту «Збережена пам’ять», приуроченому до 76-х роковин початку розстрілів у Бабиному Яру, Олександр Кучерук розповість про поховання у тому моторошному місці, яким стало мальовниче урочище Бабин Яр.




На прикладі експонатів із фондів Історичного музею та Фундації імені Олега Ольжича, які вперше представлені на загальний огляд, Олександр Кучерук введе відвідувачів в атмосферу Києва 1939-1940 років, коли це було ще типове радянське місто. Його лекція буде побудована на передчуттях киян та історичних фактах, що місто пережило у 1941 році. Так як лекція проходитиме у залі, де до 8 жовтня триватиме проект «Збережена пам’ять», відвідувачі одразу матимуть нагоду побачити візуальний ряд трагічних подій того часу. Наприклад, негативи окупованого Києва, де можна розгледіти руїни Успенського собору, збережені два листи жертви Бабиного Яру Абрама Гохмана. Чоловіку вдалося відправити дружину з донькою в евакуацію. Сам Гохман залишився в Києві і став учасником оборони Києва. Перед арештом на початку вересня 1941 року він написав рідним про свої почуття в окупованому місті, як йому доводиться пристосуватися до змін. На виставці представлені малюнки художника-етнографа Юрія Павловича, на яких зображено євреїв з речами на вул. Гоголівській і вул. Львівській.

«Можна уявити, якими вулицями жертви Бабиного Яру йшли того вересня», – під час екскурсії виставкою сказала куратор виставково-освітнього проекту «Збережена пам’ять» Тамара Куцаєва.




Пам'ять про Бабин Яр зберігають посмертні портрети євреїв, намальовані зі світлин, їхні священні книги, фотографії знищених членів Організації українських націоналістів, серед яких Олена Теліга зі своїм чоловіком Михайлом, редактор газети «Українське слово» Іван Рогач, а також рідкісні книги, статті та свідчення рідних про загиблих у вересні 1941 року.

Тамара Куцаєва звернула увагу на документи, які засвідчують про те, що в Бабиному Яру загинули всі, кого оголошували ворогами гітлерівської окупації.

«На сьогодні існує загальна думка, що в Бабиному Яру вбито понад 100 тис. жертв. Частина дослідників підводить до 150 тис. Напевне ніхто ніколи не дізнається, скільки жертв було насправді. За опублікованими документами відомо, що тільки за перші дні було знищено 33 771 єврей. У джерелах йде мова про 3-5 знищених ромських табори. Також відомо, що були вбиті 621 член ОУН, моряки Дніпровської флотилії, військовополонені Червоної армії, заручники, душевнохворі з Павлівської лікарні», – розповіла кураторка.




Тамара Куцаєва разом із Олександром Кучеруком та Олександром Іщуком, завідувачем відділу історії України ХХ ст., максимально розширила тему Бабиного Яру, яка до того у головній експозиції НМІУ була малопредставлена. «Це процес реекспозиції, спроба зрозуміти, як трагедія буде представлена в експозиційному просторі», – додала Тамара Куцаєва.

У майбутньому зали НМІУ, присвячені історії ХХ століття, будуть оновляти, і можливо, частина з унікальних експонатів, які сьогодні можна побачити на виставці, ввійде в постійну експозицію. А поки що це єдина можливість побачити рідкісні книги, фотографії та документи, які до того зберігалися лише у фондах.