У НСЖУ рятувальники провели тренінг з протимінної безпеки для журналістів

Тренінг «Протимінна безпека: як журналісту працювати на деокупованих територіях та у зонах бойових дій» відбувся у київському Центрі журналістської солідарності НСЖУ.

Під час війни робота журналіста є украй небезпечною, тож знання, які рятують життя не є зайвими навіть для досвідчених фронтових репортерів.

Практичні поради медійникам із наочними прикладами дали сертифіковані інструктори – професійні сапери Юрій Цикенюк та Іван Шепелев, які мають досвід розмінування територій після вибухів складів з боєприпасами у Новобогданівці, Лозовій, Балаклії, звільненого Слов’янська у 2014 році та Бучі, Ірпеня й Бородянки цьогоріч.

Про це повідомляє журналіст «УМ» Іван Леонов, який разом з колегами узяв участь у тренінгу та отримав відповідний сертифікат.

«Багато журналістів зараз працюють в умовах підвищеної небезпеки. Тому ми і організовуємо навчальні семінари з фаховими тренерами. Максимально хочемо озброїти знаннями медійників, щоб вони свідомо і безпечно працювали на деокупованих територіях, на лінії фронту, та й в мирних містах, де падають уламки ракет», – сказав у вступному слові голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко.

Зауважимо, що у зоні бойових дій дуже важливо дотримуватися правил безпеки, оскільки навіть візуально чиста ділянка може нести в собі небезпеку для життя людини.

«Ми змінюємо тактику і ворог змінює тактику. Міни закопують, присипають і тому їх не завжди можна помітити, і не завжди може спрацювати обладнання. Тому на деокупованих територіях журналістам краще працювати там, де вже побували сапери, а ще краще – побували двічі чи тричі», – наголосив Юрій Цикенюк під час тренінгу, передає сайт НСЖУ.

За словами тренера, не варто недооцінювати небезпеку, яка не є очевидною на перший погляд, оскільки в дуелі «міна – людина» більше шансів на перемогу саме у вибухівки.

Досвідчений сапер також акцентував увагу учасників тренінгу: «Якщо ви думаєте, що міну можна обдурити, то ви помиляєтесь. Краще пройти осторонь. Не можна наступити на міну ногою, а потім прибрати ногу і залишитись живим – це все міф».

Приклад із життя: у жовтні багато журналістів у гонитві за оперативністю вирушили до  звільненого Херсона ледь не наступного дня після зачистки міста. Сапери розповіли, чому не можна так робити.

«На деокуповані території, якби не хотілось, заїжджати на наступний день після звільнення не можна. Бо Ірпінь, Бучу, Бородянку розміновували три місяці, і не можна сказати, що очистили все. Уявіть, скільки часу піде на очистку Маріуполя чи Бахмута. Не женіться за сенсацією. Зрозуміло, що журналістам більше за всіх потрібно, але ворог підступний, ворог міняє тактику», – звернувся до журналістів пан Юрій.

Що й казати, сапери планують очистити річку Ірпінь на Київщині, яка була лінією зіткнення, лише наступного року. Адже пойма річки ще приховує чимало небезпеки.

Рятувальники наполегливо радять репортерам та випадковим свідкам: якщо ви помітили якийсь дивний предмет, схожий на вибухівку, варто триматися від нього подалі та проінформувати відповідні служби.

«У нас на розмінування йдуть чотири досвідчених сапери і лише один новачок. Розумієте, наскільки все серйозно. Це до того, що журналісти чи інші цивільні люди самостійно не розмінують і не знищать ніякий вибуховий пристрій», – зазначив тренер.

                                               Сергій Томіленко (ліворуч) разом з учасниками тренінгу. 

Учасники тренінгу також ознайомилися зі вже знешкодженими вибухонебезпечними предметами – мінами, розтяжками, гранатометами та навіть дитячими іграшками, у яких росіяни приховували вибухівку та готували пастки.

Херсонський журналіст Владислав Гладкий, який не на словах знає про роботу на деокупованій території, зауважив, що такі тренінги потрібні, бо вони можуть врятувати життя.

Тренінг з протимінної безпеки – один із циклу з шести тренінгів з безпеки роботи журналістів під час війни, що проводяться мережею Центрів журналістської солідарності за підтримки ЮНЕСКО. Наступний тренінг відбудеться у січні й буде присвячений безпеці роботи жінок-журналісток.

Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, які працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну та інші види допомоги.