Киянка Наталка завжди подумки в Маріуполі, де її чоловік захищає Україну

Наталка живе у Києві разом з малим сином Сашком. Вона дружина захисника Маріуполя. Більше тижня тому вони одружилися. Реєстрація шлюбу відбувалася у столиці в умовах воєнного стану, без особистої присутності нареченного, який в той момент боровся за Україну на  «Азовсталі».

«Ми разом вже понад три роки. Все почалося з допомоги і дружби, що переросла в кохання», – розповідає «Україні молодій» Наталка.

Від початку війни кожного дня, коли вона займається домашніми справами, коли йде до магазину, коли біжить у аптеку чи просто виходить на вулицю, вона завжди подумки в Маріуполі. В пеклі, в якому нині її чоловік, один з тих героїчних бійців, які  захищають це заблоковане ворогом місто.

Наталка не називає імені свого коханого. Просто каже: «Мій».

Вона зізнається, що режим війни у їхній молодій родині  давно - навчилися жити і любити в таких жахливих обставинах.

«Проте із блокадою Маріуполя ми відчули і відчуваємо, що таке реальне пекло, жах і пат. Навчилися концентровано виражати думки у рідкісні хвилини зв'язку, навчилися сприймати кожне слово, як останнє, навчилися діяти. Разом із тим відвикли від сліз», – веде далі Наталя.

І молить Бога про порятунок свого коханого і всіх тих захисників, які разом з її чоловіком  боронять це знекровлене місто-герой.

«Війна за Маріуполь триває. Бійці виконують наказ "битися до останньої краплі крові". І цих крапель стає щодня менше і менше. Маріуполь став уособленням незламного духу, бойового гарту і сталевої міці», – веде далі дружина захисника.

Вона розповідає, що її син малює плакати на підтримку Маріуполя, складає схеми допомоги бійцям, розробляє «надсекретну» зброю.

«Саша живе з цією задачею від кінця лютого. Він не боявся обстрілів тут, в Києві, сидячи в погребі, бо знав і знає, що дітям в Маріуполі значно важче. Він і зараз питає, а які там новини і що я зараз роблю для допомоги», – говорить пані Наталя.

Вона переконана, що деблокада Маріуполя можлива. Каже, потрібна воля, зброя і рішучі дії. Адже, наголошує, бійці готові до боротьби і борються, однак потрібен ресурс.

«Думати і зволікати нема коли. Час іде на дні, на години. Днями наші прийняли бій, штурм та найпотужніший обстріл в своєму житті», – зазначає Наталя.

Вона кричить до світу, що захисники Маріуполя живі і потребують допомоги.

«Однак, часу критично мало. Діймо рішуче, р'яно і наполегливо! Невже цілий світ слабший, ніж абсолютна темрява у вигляді десятків тисяч російських окупантів, що блокують, гвалтують і розпинають Маріуполь?», – наголошує Наталка.

І уточнює, цитуючи свого чоловіка, що на «Азовсталі» зараз понад 500 поранених, ліків немає, кінцівки ріжуть по живому.

«Я звертаюся до кожного: думайте, що конкретно ви можете зробити саме зараз, будучи там, де ви є, для деблокади Маріуполя. Це може бути допомога бійцям через штаб, звернення до світу із закликом до дій та надання зброї, волонтерська допомога, запис до лав Збройних сил України, чи просто щира молитва», – благає дружина захисника Маріуполя.