Комбриг Юрій Межаков похований з військовими почестями у місті Шпола, фото

Командира 1-ї окремої танкової Сіверської бригади Юрія Межакова поховали з військовими почестями у його рідному місті Шпола Черкаської області в суботу, 30 травня.

За день до того, останню шану командиру віддали військові ЗСУ в центрі міста Краматорськ.

Як інформує «Україна молода», про це повідомляють 1-ша танкова бригада і Генштаб ЗСУ.

Зокрема, в Храмі Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ померлого комбрига відспівали священнослужителі та капелан бригади отець Антоній Панасенко, потім траурна процесія перейшла на мітинг скорботи на площу Героїв Майдану.

Віддати шану Юрію Володимировичу прийшли містяни, побратими та всі, хто розділяє горе втрати.

«В прощальній промові до присутніх звернувся Головнокомандувач ЗСУ, генерал-полковник Руслан Хомчак. Він зазначив, що Юрій Володимирович був наставником для всього колективу та його справу бойові побратими обов’язково продовжать», - йдеться у повідомленні Сіверської бригади.

«Воїни на війні не завжди вмирають від куль ворога. Іноді вони згорають зсередини, - сказав генерал-полковник Руслан Хомчак. - Ми всі зараз в скорботі, бо ми втратили бойового побратима, надійного друга. Справжнього офіцера. Він пройшов славний бойовий шлях: чотири роки війни начальником штаба окремої 28 бригади, з 2018-го продовжив службу у 1-ій танковій бригаді, яку зрештою очолив у січні 2019 року. Я особисто знав Юру з лейтенанта, це був прекрасний офіцер і чудова людина».

Головнокомандувач ЗСУ вручив вдові померлого Альоні Межаковій державну нагороду - орден "Богдана Хмельницького" II ступеня, посмертно (Указ Президента України від 28.05.2020 № 204) та вручив матері Ларисі Межаковій Грамоту пошани та скорботи.

Також висловив свої співчуття родині, близьким та друзям за втрату справжнього патріота, рішучого, професійного лідера і командира, веселу і чуйну людину, сина, брата і батька — голова Черкаської обласної адміністрації Роман Боднар.

Роман Боднар поділився спогадами про те, як відвідував Юрія Володимировича на фронті:

«У нас з ним були гарні дружні стосунки. Приїжджаючи до нього в зону бойових дій, я захоплювався його рішучістю, високим рівнем знань, а найбільше тим, як він турбувався за кожного зі своїх бійців. Коли він виїжджав на бойові позиції, бійці дивились на нього, як на батька. Довіряли йому абсолютно, готові були виконати будь-яку поставлену ним задачу, бо знали: він добре продумує кожен крок, перш ніж віддати наказ. Вони вірили йому беззаперечно. Коли два тижні тому він зателефонував мені і сказав, що їде на день народження до матері, я зрадів, що ми зможемо побачитись, обговорити важливі питання, чимось допомогти його бригаді, як ми це робили завжди. На жаль, зустрітися нам довелось ось так…».

Після прощання на площі Героїв Майдану, полковника Юрія Межакова поховали з усіма почестями на міському кладовищі міста Шпола.

«Небо плакало з нами... Скорбимо», - написали танкісти.

«Кажуть, коли помирає хороша людина – небо плаче. Вчора, під час похорон 38-річного полковника Межакова, небо захлиналося від сліз. Війна має тисячі способів відняти у людини життя, і обирає вона чомусь завжди найдорожчих», - додають у Генштабі ЗСУ.

Адже саме в момент, коли закінчилися прощання, і під звуки Державного Гімну України над труною Героя, згідно нових військових традицій, було розгорнуто триметровий синьо-жовтий прапор нашої країни, небо прорвалося риданнями… Дощ, який зранку накрапав дрібно над похоронною процесією, раптом перетворився на сильну зливу.

Майданчик перед держадміністрацією залило потоками води; всі, хто прийшов сюди вшанувати полеглого земляка, миттю змокли до нитки – але ніхто і не подумав піти геть.

Згідно нової традиції, триметровий прапор України, яким було вкрито труну, було передано сім’ї Героя на довічне зберігання. Салютна група вшанувала пам’ять славетного комбрига трикратним залпом.

                                    29 травня із комбригом Межаковим прощалися у Краматорську.

Як повідомляла «УМ», командир 1-ї окремої танкової Сіверської бригади Юрій Межаков помер через проблеми з серцем 28 травня.

Йому було 38 років. Народився в місті Шпола Черкаської області. 2004 року закінчив Військовий інститут танкових військ у Харкові. У 2014–2015 роках був начальником штабу 28-ї окремої механізованої бригади. 2019 року очолив 1-шу окрему танкову Сіверську бригаду.

У комбрига залишилися дружина і двоє неповнолітніх дітей. Вони живуть у Білій Церкві Київської області у звичайному гуртожитку.

Указом Президента України полковника Юрія Межакова за особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня, посмертно.