Порох є - порохівниці порожні: головне з послання президента до парламенту

Грошей на «оборонку» катма, сказав Президент. 3% ВВП на потреби армії замало, тому кошти слід вишукувати терміново – отакі от невтішні підсумки у викладі Петра Порошенка.

Дослівно у вівторковому посланні Президента Верховній Раді це прозвучало дещо інакше. «Військове навантаження зараз на бюджет і соціальну сферу і так критично велике», –сказав Порошенко. «Тому армія все ще потребує громадянської допомоги, громадянської підтримки і держава вдячна кожному, чия приватна громадянська ініціатива зміцнює нашу боєздатність», – додав він.

Звичайно, у своєму черговому посланні до парламенту глава держави торкнувся безлічі інших речей, але тема грошей та дірявого бюджету домінувала. Як то говориться, хто має вуха, той почує, а хто має очі – прочитає межи рядків.

Наприклад, саме в контексті наповнення скарбниці була згадана Порошенком сумно відома спецконфіскація. «Каменем спотикання, шановні народні депутати, став закон про спецконфіскацію, що є важливим джерелом фінансування оборонного замовлення цього року», – зазначив Президент. «Внесіть ті зміни, які ви вважаєте за потрібне, але прийміть цей закон і забезпечте фінансування державного оборонного замовлення та інші статті оборонних видатків держави», – закцентував Порошенко.

Ще раз воєнних видатків він торкнувся тоді, коли дуже елегантно обіграв тему того, чому Україна не стане першою вести активні бойові дії на Донбасі. «По-перше, потенціал нашої армії суто оборонний. По-друге, ворог окопався в найбільш урбанізованих і густонаселених районах, населених нашими співвітчизниками. Єдиний шлях у питанні відновлення територіальної цілісності – політико-дипломатичний. Але при цьому з опорою на оборонні можливості ЗСУ».

У перекладі з езопової мови це означає те, що Україні бракує новітніх розробок у сфері оборони, і що наш ворог – Росія – нас, на превеликий жаль, в цьому відношенні значно випереджає. Саме тому Україна, як та сирота, й походитиме попід тином з простягнутою рукою, просячи для себе летальну зброю на Заході «у випадку повномасштабного вторгнення з боку Росії, якого ми, звісно, не виключаємо і до якого маємо бути готові в будь-який час».

Іще один цікавий уривок для читання між рядків: Порошенко підкреслив, що у військопостачається не лише модернізована, а й нова техніка. За його словами, минулого року ЗСУ прийняли на озброєння 20 нових видів зброї, а цього року приймуть ще більше.«І наголошую, ми ще на самому початку процесу військово-технічної модернізації Збройних сил України», – сказав він.

За бравурним оптимізмом – повний провал. Модернізація лише «на початку», а на практиці це означає, що армія й досі послуговується «модернізованою» технікою (читай: підрихтованим залізяччям, що залишилося з часів СРСР).

І все таки наша армія заслуговує якнайвищих похвал – і це вже без жодної іронії. «Тоді (на початку війни – «УМ») добровольці відбивалися від ворога голими руками. Не було бронетехніки, не було зброї, не був захищений наш повітряний простір. І наголошую, тепер все інакше. Нехай тільки сунуться», – сказав Порошенко.

Похваливши армію, пан Президент не втримався, щоб принагідно не похвалити й себе: «Як верховний головнокомандувач я впроваджую курс на професіоналізацію українського війська». А також згадав й про мобілізацію: «Я особисто не хотів би ані мобілізації, ані воєнного стану. Я бачу зовсім інший план для нашої країни. Але чи буде нова хвиля часткової мобілізації, чи, не дай Боже, повної мобілізації, остаточна відповідь на це питання залежить від Москви».

У цьому контексті логічним було звернення до теми НАТО, от тільки тут наш керманич сильно злукавив. «Ми вийшли на безпрецедентний і як ніколи тісний рівень співпраці з країнами Альянсу (…). Нашою стратегічною метою залишається вступ до НАТО. Цей дороговказ для нас непорушний, як Полярна зірка на зоряному небі», – віщав поетичний Порошенко.

Але «слід також усвідомлювати, що в Альянсі теж нема консенсусу щодо членства України. Так, формально двері відкриті, починаючи з Бухарестського саміту 2008 року. Але ці двері сенсорні – і можуть і зачинитися при надто різкому наближенні», – отут-то й є велике лукавство. Справа не у різкому наближенні, а в тому, що НАТО – це не лише високі стандарти оборонної сфери, це ще й певні вимоги щодо організації суспільно-політичного життя, до відповідності яким нам ще рости й рости.

І, між іншим, наша тотальна корупція – великий камінь спотикання на шляху до НАТО. Нам потрібен «мир, безпека та реформи», говорить Порошенко, от тільки з реформами в нас велика біда, чи то пак великий дефіцит, що не могло не відбитися й на президентському рейтингу сьогоднішнього промовця, який, як стверджують соціологи, впав щонайменше вдвічі.

Подейкують, що задля підтримання сповзаючого у прірву рейтинга Порошенко таки розпочне тотальні «посадки» корупціонерів і зрадників. Звичайно, це стосуватиметься тих фігурантів кримінальних справ, котрі з якоїсь причини не встигнуть втекти за кордон. Якщо такий план існує, то тоді стають зрозумілими сьогоднішні реверанси Порошенка в бік «свого» Генерального прокурора.

«Очевидними є позитивні зрушення в прокуратурі, 100 днів нового Генпрокурора наочно це демонструють. Прокуратура трансформується в європейський орган який слідкує за законністю, а не обслуговує інтереси політичні і бізнес-класів», – сказав Порошенко. І додав: «Облава, яку ГПУ, НАБУ, СБУ та МВС влаштували на корупціонерів, рухається з безпрецедентно широким захватом. Ще ніколи не потрапляла під слідство така велика кількість високопосадовців».

Теза не беззаперечна, особливо з огляду на ту швидкість, з якою згадані Порошенком високопосадовці від слідства ховаються. Взяти хоча б того ж самого суддю Чауса, котрий, як кажуть знаючі джерела, преблагополучно прибув до Криму – мабуть, скласти компанію своєму колезі Кірєєву, що відсиджується на анекованому півострові ще з початку Революції Гідності.

До речі, про Крим. Виступаючи в Раді, Петро Порошенко заочно відповів своєму російському колезі на одну його недавню репліку. «Заява Путіна про те, що нібито питання Криму закрите – це його марення. Хоча воно дійсно закрите. І в 1954-му і в 1991-му році. Крим є, був і буде українським і ніякої іншої розмови не буде», – наголосив Президент.

А от щодо Донбасу, то його повертатимуть виключно дипломатичним шляхом. «Частина українських політиків атакує норманський формат і мінський процес насправді лише тому, що і «Нормандія», і «Мінськ» відкривають реальний шлях до повернення Донбасу і є єдиним інструментом, щоб цього досягнути. Виявляється, не всі тут цього хочуть…», – побідкався Порошенко.

«Вголос цього ніхто не артикулює, але лукавство читається між рядків. Ця філософія є неприйнятною. І я скажу її апологетам так само коротко: «По-вашому не буде!». Фантазії про мир в обмін на території – абсолютно ілюзорні. При такому підході не буде ні миру,ні території», – зазначив він.

Копнувши внутрішніх опонентів, Президент України злегка вкусив Європу – за недостатню єдність в питанні антиросійських санкцій. «Європа досі говорить єдиним голосом, але є країни, в яких можна почути російський акцент», – не без дотепності відзначив Порошенко. А ще сказав таке: «Не важко помітити застосування Росією в країнах ЄС невійськових методів гібридної війни. Кремль не приховує, що використовує європейські цінності Заходу для його же – Заходу – руйнування. Я впевнений, що Європа подолає ці виклики. Але на тактичному рівні це ускладнює завдання для нашої дипломатії».

Торкнувся промовець і ще двох болючих питань. По-перше, внесення змін до Конституції в частині децентралізації. Порошенко дав зрозуміти: спочатку – виконання Мінських домовленостей, а відтак – прописування новацій до Основного закону.

«Ми переконали наших західних союзників і партнерів у тому, що будь-яким крокам з політичного врегулювання має передувати очевидний і беззаперечний прогрес у безпекових питаннях: стале припинення вогню, виведення російських військ і техніки з окупованої території, роззброєння бойовиків і відновлення нашого контролю за нашим кордоном». «Другого читання конституційних змін, примара яких постійно блукала цією залою, не відбулося. І не відбудеться, доки для того не визріють відповідні умови», – резюмував Порошенко.

Іще одним складним для нього моментом були дострокові парламентські вибори, які діючому Президенту зовсім не до шмиги. Недарма Президент називаєдострокові вибори «сценаріємКремля».«Дуже мріють вони (росіяни) про дострокові вибори, усунути ненависний їм так званий «київський режим». На жаль, і в українському політикумі є люди, які готові свідомо грати в цей сценарій. Є такі, хто дає використовувати себе наосліп, а є і такі, про кого кажуть: «Боже, прости їм, бо не відають, що творять»,– сказав Порошенко.

Мабуть, ставання в позу Ісуса було єдиним несмаком в усій президентській промові. Поза тим слова говорилися правильні і подекуди навіть непересічні. Але то слова. Як натомість із ділами – от в чому головне питання…