Олена Голубєва про «Розібрану», про себе в анімації та стан української анімації вцілому, фото

Спеціально для читачів газети «Україна молода» кореспондент видання поспілкувався з Оленою  Голубєвою – продюсеркою анімації, керівником анімаційної студії "Червоний собака",  виконавчою директоркою Української анімаційної Асоціації (УАнімА).

Зараз Олена працює над анімаційним фільмом «Розібрана» - стрічна розповідає про жінку, яка бореться зі своїми внутрішніми страхами та сумнівами, що роками перешкоджали їй слідувати за своєю мрією. Кожна спроба зробити крок уперед виявляється болючою, а втома від невдач затягує її у самотність навіть у стосунках з близькими. Війна, що забирає сподівання на майбутнє, руйнує її плани та підштовхує до переоцінки всього, що вона вважала важливим.

Образ гори, який постійно виринає в її уяві, символізує бажання повернутися до себе справжньої, до тієї частини, яку вона втратила в процесі боротьби зі світом і собою. Гора стає символом уособленням її внутрішнього шляху — довгого, складного, але життєво необхідного.

"Розібрана" — це історія про пошук себе в умовах постійного відкладання мрій на потім. Це фільм про вибір між жертовністю для інших і необхідністю знайти власне щастя. Героїня опиняється перед вибором, який вимагає від неї ризикнути і довіритися собі, незважаючи на всі поразки.

Анімаційний фільм «Розібрана»

- «Сценарій анімаційного фільму «Розібрана» був написаний у 2017 році Сергієм Мельниченко, - почала свою розповідь Олена Голубєва. - Це був завершений художній твір, його погляд на взаємодію чоловіка і жінки. На той момент вже були створені Сергієм ескізи по цьому проекту: образи були глибокими і мали кілька пластів.

На той час для мене це було як відображення подій у країні - війна і усвідомлення як це відбувається про нас. Коли Сергій у 2020р. відмовився від цього проекту – ми  почали збирати більш розширений проект під робочою назвою «Кривенька качечка». Він мав таку назву тому-що для мене це українська казка, яка не немає аналогів в інших казках. Із такою назвою хотілося зробити збірку жіночих історій про те як хто себе почуває, і розібрана була однією із цих історій.

Із початком повномасштабного вторгнення я постійно поверталась до історії «Розібраної», бо це для мене була особиста історія, оскільки в сценарії головним була взаємодія. Анімація дає можливість художнього зобразити будь-що метафорично. Мене більш за все цікавило: як ми себе віддаємо й на що. Тому й виникла історія про те, які бажання в нас стоять за всім цим. Тому для мене це історія самодослідження, яке відбувається в сучасності, дослідження почуттів, які нас тримають і ведуть.

Фінансування?

- Щодо фінансування, то кілька разів ми подавали проект і презентували його у 2022-у році сподіваючись на кошти іноземців. Але в результаті у цьому році знайшла кошти в УКФ (Український культурний фонд – УМ.). «Розібрана» і більш концентрована історія і анімація мене завжди приваблювала тим, що ти оперуєш певними концентрованими сенсами в художній формі, які можна виразити через короткометражний фільм.

У проекта доволі довга історія: він розпочався коли, в Україні вже була війна і трансформувався під час повномасштабної війни. Оскільки це дуже близька історія саме для українців, тому ми знайшли кошти в українському українському УКФ.

На якій стадії фільм?

- Наразі ми знаходимося на стадії Продакшн і насичуємо фільм анімацією, оскільки вже є структура, на яку ми можемо накладати певні експерименти та метафори, які виливаються у певне усвідомлення. Мені завжди було цікаво передати усвідомлення автора сценарію — що для нього це означало, і безперечно спонукати глядача на його власні думки та сприйняття історії, емоційний відгук.

Як у 2017 році з’явився проект?

- Це був літературний сценарій, Який мав певні образи обміну та взаємодії між чоловіком та жінкою через певні метафори. Тому в жодному разі я не уявляю, як це можна зняти в кіно не заторкуючи анімацію. Звичайно можна зняти кіно з використанням спецефектів, але для мене анімація залишається мовою через яку можна передати всю глибину сенсів, задумки автора. Героїня нашої історії вона реально фізично руйнується і я не можу уявити, як зберігаючи метафору і красу кадру це можна передати у кіно, а не через анімацію. За цим образом руйнування героїні для мене багато чого розгортається і мені хотілося б його втілити на екрані, тому що життя героїні залишається щоденною рутиною дією. Навколо продовжує відбуватися життя попри те, що героїня руйнується.

Хронометраж трічки?

- Стрічка буде тривалістю до п’яти хвилин – це коротка історія. Історію можна було б розтягнути набагато довше, але мені подобаються такі короткі історії в плані концентрованої передачі сенсу. Я не хотіла б накидувати шаблонів.

Дуже хочеться закласти чуттєве сприйняття і в короткому форматі показати певне життя і усвідомлення. В мене є побоювання, адже я теж проходила багато різних трансформацій, а ще це мій перший режисерський досвід. Але я зрозуміла, що хочу взяти цю історію, тому що мені цікаво втілити її, незважаючи на те що в певний момент Сергій відмовився від неї після того як вона не отримала підтримки, адже вона не форматна.

Зараз більш популярні історїї про патріотизм, про те що відбувається навколо і ми забуваємо про наші внутрішні переживання, рефлексії, які в результаті проявляються в певних художніх образах. Це ще одна причина чому мені подобається короткий формат — тому що в концентрованій анімаційний формі можна надати сенс важливим речам, які ми не помічаємо.

Час створення?

- Для створення задуманого - чистого виробництва місяців на сім. Але доволі багато займає сама підготовка і структурування сценарію, щоб не напхати туди зайвого, щоб історія була хоч і концентрована, але чітко зрозуміла і упорядкована драматургією. Звичайно мені тривожно, оскільки це режисерські дебют і це окремий пошук того, що саме я хочу сказати, адже завжди відволікаєшся на те, що хочуть почути або як прийнято і важливо не зважати на це увагу і вірити собі.

Команда є? Хто приймає участь у створенні анімації?

- У створенні анімації приймає участь ціла команда – це художники, художники по персонажем і т.д. Оскільки Сергій був художником — він створив персонажі, тому ми вирішили зробити персонажі за його ескізами, але трішки трансформували. У нас доволі дівчача команда, тому ми маємо свою внутрішню історію. Чудова художниця постановниця Яна Шипова працює над персонажами. Хочеться більше жіночого погляду.

Якщо виносити на соціальний план, то для себе ми розуміємо, що Україна і в сенсі самоусвідомлення проходить непрості часи. Ролі жінки, який її шлях, який вона обирає шлях матері, і те що відбувається (багато смертей кожен день) дуже легко впасти в депресивний. Але треба усвідомити, що є важливіші речі ніж мій внутрішній стан і я в цілому. Кожна людина хоче прожити життя за своїм бажанням, але враховуючи зовнішні фактори завжди знаходить щось важливіше.

Художник створює персонажі, аніматор їх «оживлює». Це може бути і одна людина. Мені пощастило, що в нашій команді є художниця-постановниця – вона відчуває анімацію. І, коли вона малює персонажа — знає що він зможе правильно рухатись. Тому-що інколи не знаючи всього процесу можна намалювати таку картинку, що потім вона не зможе рухатись.

Музика?

- Фільм буде без тексту. Тому ми плануємо сильну музичну частину. Щодо автора музики ще будемо тримати інтригу. Для мене структура фільму підпорядкована музичній структурі рондо і мені це подобається, що візуальна історія буде міцно пов’язана з музичною на тлі певних повторюваних дій.

Я відчуваю що для мене «Розібрана» – це ідейно завершений фільм, ідея сприйняття різних станів. Можливо і далі було-б цікаво «поРозбирати» жіночі історії.

Як на пітчингах міжнародних фестивалів реагують на таку історію?

- Коли це короткий фільм то очікують фінансування від країни режисера, тому спільнота шукає фінансування всередині країни. Хоча зараз є прекрасні історії про те що зараз українців підтримують багато резиденцій, підтримують саме авторів які в певний час в цій резиденції міжнародні знімають свої фільми. Тому 1 із причин розділити Збірку Кривенька качечка на окремі історії робити окремо історію. І сподіваюсь що окрім розібраної ми скоро запустимо в роботу ще 1 проект з цього альманаху.

Коли фінал?

- До кінця жовтня я планую буде готова основна частина роботи потім ми зможемо насичувати його деталями. Завжди завжди режисеру важко відпускати свій фільм і хочеться його удосконалювати. Більшість життя я була продюсером і тому зараз я зрозуміла як важко режисеру свій фільм відпустити. Але далі у фільма почнеться фестиВальне життя і можливість режисер режисер поділитися своїм Баченням з глядачами. Це більше про розповсюдження сенсів в художньому осмисленні.

Про себе...

- У 2000 році поступила в Києві в аспірантуру на соціальну психологію, але одні із моїх подружок були режисерами анімаційного фільму і я пам’ятаю цей прекрасний фестиваль на якому вони отримували Гран-прі. І тоді я зрозуміла, що дуже хочу займатися анімацією, хоча розуміла, що не вмію малювати...

 Я соціальний психолог і працювала в науковій установі, але тексти мені давалися краще ніж наукові. Тому це відчуття що я хочу у будь-якому вигляді бути причетна до мистецтва мабуть спонукало мене до зміни діяльності. На той момент я викладала в Карпенка карого де ми і познайомились Сергієм Мельниченко і І згодом створили дитячу студію червоний собака, з фінансуванням анімації до 2011р. було дуже важко. Але потім червоний собака став навчально виробничої студією. Сергій собі концентрував повністю авторське бачення фільмів, він був автор текстів і художник.

Цю студію я продюсувала — більше 20 фільмів короткометражних, 1 повнометражний фільм у «Віктор робот». Але мені завжди хотілось втілити у ролі режисера певні короткі ідеї. Це й стало причиною початку роботи над дебютним фільмом, хоча звичайно є певний внутрішній страх та блокери. Але після початку повномасштабного вторгнення воно стало як тригер, який нагадав про те що, коли довго вагатися – то можна і щось не встигнути… Тож потрібно робити зараз!

Анімація - це клопітка робота?

- Так, дуже. Тому ідеї вибираються ретельно.

Яка в Україні зараз ситуація з анімацією?

- На даний момент ми завершили проект стратегування анімаційної індустрії від Української анімаційної асоціації УАнімаА. Звичайно через війну ми відкотилися сильно назад. Вийти на самоокупний рівень анімація не встигла навіть до повномасштабної війни, з точки зору трансляції на телеканалах, кількості кіно екранів І так далі.

В принципі і в Європі – це дотаційна сфера: державні фонди дуже підтримують анімацію, як певний культурний опір для того, щоб у кінотеатрах було власне кіно з власними наративами і сенсами.

 Зараз у нас дуже обмежена в цьому сенсі підтримка. По суті у нас наразі тільки два фонди, які надають підтримку - це Держкіно і Український культурний фонд УКФ. УКФ в цьому році підтримав сім анімаційних проектів, але не все на виробництво: частина на підготовку проектів. Адже анімація кропітка «сфера» – її можна розділяти на етапи. Але якщо це велике виробництво, то для створення всього проекту це більше сфера Держкіно.

Щоправда є інформація, що на наступний 2025 рік скоротили бюджет на 75 відсотків і яким чином буде представлена анімація поки-що невідомо. У нашій стратегії анімація розглядається як універсальний засіб комунікації, тому її можна знайти в багато яких сферах і це не замкнута на собі індустрія.

Зараз анімація активно використовується починаючи з ігор, навчальних матеріалів і так далі. Але, якщо ми говоримо саме про кіно, серіали, авторські фільми — питання залишається відкритим, тим більше, що зараз існує «продукція» від Тік-Ток авторів. Хоча за статистикою фестивалів українська програма коротких фільмів стала більшою за останні два роки, адже це концентрована передача авторської історії. Тому можливо найближчими роками буде сплеск саме авторських фільмів. І за відсутності фінансування люди прагнули робити свої фільми на актуальні теми, які їх зараз хвилюють впродовж війни.

Анімація – це магічна мова через яку можна говорити про будь-які теми. І тим хто працює з анімацією їм важко з нею розлучитися. Автори, які пережили «дев’яності» пам’ятають що анімація робилась у вільний від «нормальної роботи» час. Я не дивлюся песимістично на майбутнє анімації тому-що з точки зору ідей такі зараз часи й вони, навпаки, сприятимуть сплеску творчості і об’ємних коротких художніх форм».