«Величне століття. Веселе»: у виставі «Золотих воріт» моделюють майбутнє після нашої Перемоги

У київському академічному театрі «Золоті Ворота» відбулась прем'єра вистави «Величне століття. Веселе» режисера Олексія Гладушевського за твором Сергія Кулибишева.

 

Це друга інсценізація твору в Україні — з 22 листопада 2023 р. вистава є в репертуарі сцени-майстерні Чернівецького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської, у режисурі автора. За час існування на сцені твір отримав низку нагород та емоційні відгуки глядачів.

 

«Це неймовірна постановка, яка збурює купу думок: про вчинки, сміливість, про здатність приймати та прощати. Наші страхи й комплекси. Чи є шанс у нас після війни побудувати дійсно демократичне, відкрите суспільство? І чи можуть герої бути «грішні»?» — написала у відгуку на прем'єру вистави Олексія Гладушевського блогерка Анна Арінархова.

 

За сюжетом, дія відбувається після Перемоги України у вигаданому селі Веселе. Мешканці живуть спокійним і передбачуваним життям, яке, на перший погляд, всіх влаштовує. Проте одного дня голова селища Толік, брат загиблого героя «Семена Бахмутського», робить заяву, що він — гей. Несподіваний камінгаут Толіка показує, що навіть після війни суспільство має ті самі проблеми, які намагалося подолати. Тут і корупція на різних рівнях, і сваволя церкви, і засудження людей за різними ознаками.

 

 

Олексій Гладушевський пояснює, що говорити про внутрішні проблеми суспільства варто вже сьогодні, адже демократичні цінності, за які, зокрема, Україна зараз воює, часто ігноруються в суспільстві.

 

«Чим довше йде повномасштабна війна, тим це питання стає більш актуальним. Після 24 лютого 2022 люди були згуртовані, об'єднані, підтримували одне одного. Пройшло більше двох років — і я бачу «старі» наративи, несеться хейт, засудження людей за те, що вони живуть «не так». Складається враження, що люди забули, що ми разом пройшли і проходимо досі», — каже Олексій Гладушевський. Пояснює, що саме п'єса Сергія Кулибишева дозволила йому звернути увагу глядача на ті суспільні вади, які маємо здолати як «внутрішнього ворога».

 

«Одна з головних думок п'єси: коли війна закінчиться — для багатьох людей зникне загроза ззовні, але не зміниться ситуація всередині, в ставленні до ближніх, до себе самих», — каже режисер.

 

 

У виставі Олексій Гладушевський розмірковує про природу засудження ближнього, додає багатьом персонажам альтер его, які розкривають внутрішню суть того чи іншого героя. Так, бізнесмен і бандит Денис отримав альтернативний образ «змія-спокусника», мешканка селища Ольга — образ казкової мачухи, а місцева поліціянтка, яка має приховану особисту драму, — образ мучениці-діви.

 

В такому проявленні суті режисер намагається показати глядачу, наскільки важливо кожній людині бути чесною із собою.

 

«Мені здається, що головна проблема людей — це неможливість чи небажання подивитися на себе збоку, оцінити свої вчинки, рішення, свої стани. Якби люди частіше шукали витоки своєї агресії, невдоволення світом — у собі, а не в інших людях, — зла навколо було б менше. Помічаю, що хейт ближнього виникає банально через страх реалізувати власні мрії», — констатує Олексій Гладушевський.

 

Персонажів вистави втілили: Анастасія Бабій, Богдан Буйлук, Вероніка Верещака, Ірина Гришак, Роман Кучерявенко, Христя Люба, Роман Муленко, Артем Пльондер, Андрій Поліщук, Наташа Телли, Роб Фельдман. У селі, навіть після війни, не обходиться без ненормативної лексики. Наступні покази постановки «Величне століття. Веселе» — 29 і 30 серпня. 

 

Ганна ЩОКАНЬ

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Огляд камерних прем'єр у театрах Києва