Вікторія Польченко, креативна продюсерка радіостанції: «Трек може тобі дати крила, аби не боятися чи не плакати»

В ефірі  Суспільного мовника більш як місяць звучить Радіоточка, де можна почути українську естраду. Креативна продюсерка Радіо Промінь розповідає «Україні молодій» про новий музичний проєкт, а також участь з українським сетом у Europe’s Biggest Dance Show. 

 

 

Вікторіє, чому саме зараз, у кого виник запит на українську пісню різних років?

 

- Ви ж знаєте, де українська музика зазвучала в ефірі вперше? Так, це був маленький пристрій у мережі дротового мовлення у кожній оселі, який усі називали «радіоточка». Минав час, радіоточки зникали, але музика продовжувала жити. І попит на неї не зникав. До того ж музикою, яку слухало старше покоління, зараз зацікавилися ті, хто вчиться у школі чи виші або просто скролить тікток.

 

Упевнена, що Радіоточка — це результат об'єднання запиту, потреб слухачів та експертності, знання історії української музики. Доволі чітке форматування радіостанцій Суспільного мовлення й одночасна різноманітність нашого контенту відіграли у появі нового проєкту не менш важливу роль. Це ж чудово, коли кожен може знайти свою радіостанцію. Радіоточка заповнює нішу national oldies і дає унікальний плейлист із пісень, які взагалі не звучать зараз на інших радіостанціях.

 

У нас  можна почути українські пісні 1960-х,70-х, 80-х, 90-х. Різні за жанрами, понад 1000 треків, більшість з яких зберігалися у фонотеці Українського Радіо і колись дуже часто лунали з ефіру звичайної «радіоточки на кухні».

 

                                       Обкладинки платівок, які звучать в ефірі Радіоточки.

 

Це ще одна можливість показати українцям, що навіть в умовах тотального засилля «російськоімперського» звучання, українська музика, однак, створювалася. Інша справа, що вона часом не звучала з ефірів сучасних FM-станцій: знову ж таки через витіснення українського з ефірів радіостанцій у 2000-х роках або — ще до появи «ефемок» — у середині минулого століття через «рекомендації» тодішнього радянського ідеологічно-медійного керівництва на кшталт «спочатку — московське, а українське… десь вночі після опівночі поставите».

 

До речі, події останніх дев’яти, й особливо останніх двох років перекреслили принцип, який існував довгі роки: якщо тебе як виконавця не визнали у москві — ти не можеш стати відомим. Тому-то так багато українських музикантів і не могли прорватися в ефір.

 

Саме завдяки Радіо Промінь свого часу стала популярною пісня Тараса Петриненка «Україна»?

 

- Той випадок 1987 року був дуже показовим.  Україна ще не здобула незалежності — вона ще республіка СРСР. Метр української музики Тарас Петриненко повертається з москви (він не зміг там працювати й вирішив остаточно залишатися в рідній країні: тут є його рідна мова, його культура, тут він може писати музику не за вказівкою). На прямий ефір на Промені музикант приносить свою пісню «Україна», вагаючись чи поставлять її в ефір, бо там — про любов до рідної країни, а не про любов до партії. Ведуча ефіру Вероніка Маковій каже: «Може після цього мене і посадять, але цю пісню в ефір я поставлю».

 

Після цього ефіру пісню Тараса Петриненка «Україна» підхопили слухачі й музичні редактори усього Українського Радіо, і пісня стала неофіційним гімном України. Вона й досі — та пісня, яка єднає різні покоління. Як і «Гуцулка Ксеня», «Червона рута», «Водограй», «На долині туман»… Тепер усі знакові й важливі пісні для нашої країни ми зібрали в плейлисті Радіоточки.

 

Чи не стає Радіоточка ефіром для слухачів старшого покоління?

 

- Ідею зробити радіостанцію з піснями від 60-х до 90-х ми почали розробляти ще років п’ять тому, коли оновлювали музичний формат Радіо Промінь: вже тоді ми розуміли, що дуууже багато легендарних пісень залишається за рамками нашого форматного плейлиста. Ми зберегли цю музику для Радіоточки! Тепер ділимося зі слухачами.

 

Як на мене, «Радіоточка» і є тим культурним містком, який з'єднає різні покоління українського суспільства. І, що дуже важливо, — новостворена радіостанція Суспільного мовника розтлумачить сучасній молоді, що нова українська музика не взялася нізвідки: вона має свої джерела та історію. І саме Суспільне зможе створити унікальну енциклопедію української музики, яку можна почути, демонструючи різноманітність українського музичного контенту.

 

Хто ваші улюблені сучасні українські виконавці й виконавці хітів у 1960–90-х?

 

- Чомусь одразу згадала, як замість колискової співала сину «Ой у гаю при Дунаю» — я її змалку чула у виконанні «Тріо Маренич». Для мене ця пісня — ніби обійми рідної людини, щось таке щемке і знайоме, що поєднує дитинство різних поколінь — 1980-х і 2000-х.

 

Чула, що не так давно з'явилася сучасна версія пісні «Я піду в далекі гори» від Roman Crash feat. Odarka, і згадала, що цю пісню Володимира Івасюка співали і Василь Зінкевич, і Назарій Яремчук, і Віктор Павлік, і «Плач Єремії» і Квітка Цісик. Проте першою виконавицею цієї пісні була Лілія Відаш — українська співачка з Буковини, котра мала угорське й французьке коріння. Скільки поколінь музикантів давали цій пісні нове життя! Хіба це не найвища оцінка та найбільше визнання?

 

Коли переслухувала музичну базу Радіоточки, то відкрила для себе «Сонячний дощ», який виконувала «Арніка». Пісня «Черемшина» має чимало виконавців, але для мене голос Дмитра Гнатюка — це класика, не підвладна часу. Якщо рухатися ближче до кордонів століть, то це «Старенький трамвай» від «Піккардійської Терції».

 

Серед сучасних треків зафіксувати фаворитів не так просто, адже оновлення плейлиста відбувається набагато динамічніше, ніж раніше: якщо порівнювати минулі 5-7 років, та навіть якщо послухати «Промінь рекомендує» з переліком нової музики за рік-півтора. Останнім часом відкрила для себе треки співачки STASYA: «OY YA» та «Світ ловив». На ріпіті можуть стояти OTOY — «Шукали вчора», Morphom — «Сила Козака», Kozak System — «Коли вона», «Фіолет» — «Одеса». Цікаво, що скажуть про цю музику наступні покоління, наприклад, коли мине років п'ятдесят від сьогодні.

 

Радіо Промінь першим почав крутити в ефірі винятково українську музику, як вам вдавалося заповнити ефір?

 

- Так, справді, ми почали наповнювати свій ефір українською музикою ще задовго до впровадження мовних квот. З 2011 року на одній з редакційних нарад виникла смілива ідея: «А що як створити плейлист, який складатиметься лише з українських музикантів?». Для когось це була «місія нездійсненна», але не для Радіо Промінь, бо ми за свою довгу історію повсякчас мали справу з українськими треками й знали, що, по-перше, у нас з українськими музикантами довга історія дружби.

 

Це значить, що вони в курсі, що у нас на радіостанції відбувається, і ми знаємо, які новини у музикантів. Цікавитись одне одним і не бути байдужими до успіхів (а відповідно, до кожного нового треку чи кожного концерту, фестивалю, ефіру) — це дало нам можливість не втрачати зв’язок із музикантами, а музиканти, своєю чергою, завжди приносили на ефіри свої нові пісні.

 

Ми першими серед усіх інших радіостанцій України дали простір для вітчизняної музики. А коли твоя музика звучить — це стимул створювати нові композиції й отримувати зворотний зв'язок від своїх прихильників, які, почувши трек по радіо, ймовірно, захочуть почути його на концертах або на стрімінгових платформах.

 

До речі, знаєте, як приємно, коли від музикантів, які приходять на ефіри Радіо Промінь, можна почути фразу «Звідки ви про мене стільки знаєте? Це неймовірно! Дякую!». Як сказав колись Олег Скрипка в перерві між ефірними розмовами: «О, це перша радіостанція, де мене не запитували про “котиків” і “каву-чи-чай”! З вами цікаво!» Авжеж, тому що ведучі та редактори Радіо Промінь — експерти в українській музиці, й нам приємно, що разом з нами наші слухачі стають обізнанішими. Ділитися знаннями та новою музикою нам подобається, і аудиторія це відчуває, коли слухає «Вікенд нової музики», «Селекцію», «РанокПро» чи «Промінь рекомендує» — саме з цих програм стартують нові треки до щоденних плейлистів радіостанції.

 

                                                       Марія Бурмака після ефіру з командою Радіо Промінь.

 

Як шукали тоді й зараз знаходите нових співаків для ефірів?

 

- По-перше, дуже багато пісень у ті роки записувалися в Будинку звукозапису Українського Радіо. З 1976 року — це була чудова технічна база для запису високоякісних музичних та літературних фонограм. Уявіть собі, за роки існування у стінах Будинку звукозапису було створено понад 110 тисяч фонограм. Тут записувались свого часу й Анатолій Солов’яненко, і Дмитро Гнатюк, і Василь Зінкевич, і Назарій Яремчук.

 

Тож записи, зроблені в БЗЗ і передані у «золотий фонд» фонотеки Українського Радіо, це основа нашої музичної колекції. Унікальні акустичні параметри студій та дивовижні голоси виконавців — про що ще можна мріяти, коли створюєш радіостанцію з раритетними записами.

 

Крім того, не забувайте, що у Радіо Промінь дуже довга історія творчого спілкування з музикантами, тож за цей час виконавці щедро ділитися з нами своїми записами. Це триває і досі, тільки тепер швидкість обміну музичною інформацією зросла в десятки разів. Пісня, надіслана на електронну адресу музичного редактора, може за кілька секунд опинитися у нього в навушниках. Далі — вже справа за якістю треку. Тож опинитися в плейлисті радіостанції сьогодні — не так уже й складно, як було раніше.

 

Уже вдруге Радіо Промінь взяло участь з українським сетом у Europe’s Biggest Dance Show, що для вас означає участь та інтерес до української музики?

 

- Організатори цієї найбільшої музичної денс-радіовечірки — BBC Radio 1 — мають багату історію підтримки танцювальної музики у Великій Британії та в усьому світі. Перше Europe’s Biggest Dance Show відбулося 2019 року. Головна ідея — об'єднати Європу одночасною трансляцією найкращих треків кожної країни. Минулого року Україна також приєдналася до цього музичного радіошоу, ми були разом із Великою Британією, Швецією, Німеччиною, Бельгією, Ірландією, Австрією, Норвегією, Фінляндією та Нідерландами. Кожна з країн робила свій 30-хвилинний музичний мікс, який презентувала в прямому ефірі всієї Європи.

 

Для мене дуже важливо, що Радіо Промінь — разом з європейськими мовниками. Це означає, що нас об'єднують спільні цінності та спільний професіоналізм. Від треків та міксів до голосів ведучих і брендвойсів.

 

Ніколи не думала, що ми наважимося взяти участь у танцювальному шоу саме 2022 року. Минулого року ми дуже переживали: чи вдасться нам зробити все в умовах блекауту. Виклик? Авжеж, але ми тоді вирішували все блискавично: «Якщо все ОК, то — план А (виходимо в прямий ефір), якщо повітряна тривога — план В (можна грати з бомбосховища), але краще пустити в дію план С (надіслати наш мікс колегам з BBC Radio 1, аби вони підстрахували нас) і продумати навіть план Х, бо найголовніше — це слухачі, і якість звуку має бути стабільно високою». Це було непросте завдання для всієї команди, адже над проєктом працювало багато людей, але думка про те, що ми можемо донести звучання української музики усій Європі, додавала сили й витривалості кожному. Ми частина європейської спільноти — музичної, культурної.

 

Цього року ми знову взяли участь із новим треклистом. Тематичний слоган EBDS–2023 «uplifting dance music» — «музика, яка надихає, життєствердна танцювальна музика, що бадьорить і окрилює». Це те, що також дає натхнення, силу та емоційний стимул українським слухачам. Усі треки, які увійшли до міксу Радіо Промінь в рамках Europe’s Biggest Dance Show-2023, — про рух, про емпатію, про історію та сучасність і про перемогу.

 

                                                   Вікторія Польченко.

 

Коли ви зрозуміли, що саме музичне радіо — ваше покликання?      

 

- Мабуть, відтоді, як уперше почула «Братів Гадюкіних», Сестричку Віку та Русю. Це було ще в школі. Ми з однокласниками побилися об заклад, що я зможу поспілкуватися або з Сергієм Кузьминським або з Русею — саме їхні пісні були на той момент популярні в нашому літературному класі звичайної київської школи. Тоді чи не вперше на шкільних дискотеках поруч із закордонними виконавцями почали звучати треки й українських виконавців. Ми крутили ці записи на касетах, все було записано у напівлегальний спосіб безпосередньо з радіоприймача. Сучасні музиканти, які співають українською, — тоді це було реальним відкриттям для підлітків!

 

Так от, те парі я програла, бо, як би сказали зараз, «не вклалася у дедлайн». Хоча, вступивши до Інституту журналістики і пропрацювавши кілька років у дитячій редакції, я вигадала програму для підлітків «На горище!», куди можна було якраз і запросити українських музикантів. От тоді, мабуть, все і почалося! А потім були прямі трансляції «Таврійських ігор», робота на фестивалі «Червона рута» — як журналістки та ведучої концертів. Словом, відтоді зв’язок з українською музикою вже не припинявся. Зрештою, для мене музика — це також інформація, просто вона має іншу форму. Для когось — набагато зручніший спосіб спілкування, ніж лексеми.

 

До речі, інтерв’ю з Русею ми з колегами таки зробили: його ви можете почути у програмі «Антологія: український альбом» — це звучало на Радіо Промінь.

 

В одному з інтерв’ю ви сказали, що музика, «як рятівний круг, який допомагає бути сильними та триматися». Чи змінилося ваше сприйняття музики після повномасштабного вторгнення росії? Як відновлювали ефір Радіо Промінь після вимушеної паузи?

 

- До повномасштабного вторгнення росії у Радіо Промінь був слоган «Люби музику. Це — взаємно». Бо музика віддзеркалює твої почуття, емпатичний зв’язок між треком і людиною.

 

Після 24 лютого Радіо Промінь відновило своє мовлення якраз із музичного плейлиста, вже потім додалися новини й виходи в прямий ефір ведучих. Ми змінили слоган.  Промінь «твій на 100%» — це означає, що ми — «свої, кому можна довіряти», ми — «поруч і тоді, коли радієш успіхам, і коли тобі непросто через випробовування часу».

 

Особливих змін у стосунках «я» і «музика» не відбулося. Бо коли знаєш, який трек може тобі дати крила, аби не боятися чи не плакати, — ти його вмикаєш. Трохи складніша справа — вгадати, який трек, який tone of voice потрібен слухачам, бо розумієш, під час війни так часто змінюються наші емоції. Але мені здається, що музичному редактору Радіо Промінь і команді ведучих радіостанції вдається знайти спільну мову зі слухачами. Ми відчуваємо довіру слухачів і це позначається на наших ефірах. Ми разом знаємо, наскільки важливими зараз є емпатія, взаєморозуміння і спільні цінності. Ймовірно, разом із нашими слухачами ми навчилися бути антикрихкими. Не боятися. Берегти себе. Дбати про безпеку фізичну, ментальну та інформаційну. Не втрачати зв’язок навіть під час блекаутів. Бути підтримкою одне одному.

 

Пригадую, як у перший місяць повномасштабного вторгнення, ми об'єднали ефір «Радіо Промінь» з ефіром Українського Радіо: тоді інформація була важливіша за музику, але зі своїми слухачами ми все одно не припиняли спілкування — через соцмережі. Хтось із нас в укриттях створював мотиваційні сторіз, хтось — тримав постійний зв’язок із музикантами, котрі у складі тероборони патрулювали міста й околиці і отримували від них також короткі відео, що могли підтримати, заспокоїти, згуртувати або надихнути на потрібні дії.

 

Частина української музичної спільноти залишила студії й пішла захищати країну. Ми тримаємо з ними зв’язок і допомагаємо їхнім прихильникам не забувати ані про них, ані про їхню музику.

 

Ми робили й робимо все, аби завдяки ефірам Радіо Промінь творці мали бодай одну причину не припиняти створювати музику. Це важливо для культурного простору нашої країни. Це те, що підтримує і нас, і музикантів, і слухачів. Музика — як «своя людина» — вона ніколи не зрадить, розуміє тебе і в смутку, і в радості, підтримує тоді, коли це так необхідно.

 

Чи є ще задуми нових проєктів?

 

- У новому сезоні ми випустимо ще 60 епізодів нашого радіостендап-шоу «Гомін Out» з Антоном Тимошенком, Єгором Шатайлом, Настею Зухвалою. Цього разу «Гомін Out» буде мультиплатформним, адже для нас дуже важлива вся різноманітність способів донесення інформації до наших слухачів. Це цілком нормально, що сучасне радіо можна не лише слухати, а й дивитись і читати.

 

Знаєте, я дуже люблю ділитися новинами вже тоді, коли розумію, що все зроблено і залишається лише призначити час виходу в ефір чи завантаження на подкаст-платформи. Поки без назв і деталей, але впевнено можу сказати, що на Радіо Промінь з’явиться ще більше програм (і відповідно подкастів) — про спорт, кіно і музику. Радіоточка готує кілька сезонів радіопрограм і подкастів з унікальними й дуже часто маловідомими історіями про українську пісню та українських музикантів. Ну і, звісно, ми поповнимо нашу музичну базу ще кількома десятками раритетних записів: якби ви знали, як довго вони чекали на повернення до своїх слухачів!

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Співачка ALYOSHA з дітьми повернулася в Україну