Казка на березі Чорного моря — це друга, неофіційна, назва фесту, що ось уже сьомий рік поспіль збирає у Скадовську талановиту дітвору. Алгоритм «Чорноморських ігор» залишається сталим: очний або заочний відбір, що проходить протягом року серед дітей з різних куточків України, після чого переможці їдуть до Скадовська й виходять на сцену фестивалю. Цього року 72 учасники (з них — 11 вокальних груп) віком від 7 до 17 змагатимуться за, можливо, першу серйозну у своєму житті нагороду. Дівчата конкуруватимуть у трьох вікових групах, хлопці — у двох, а у зв'язку з невисокою конкуренцією «Вокальні шоу-групи» об'єднали в одну, незалежно від віку, групу. Цього року організатори фестивалю-конкурсу вирішили протистояти тенденції «дорослих» текстів на дитячій сцені і ввели правило: одна з конкурсних пісень має бути з дитячого мультика, кінофільму, мюзиклу, вистави тощо.
На танцювальний конкурс було надіслано понад 100 заявок. Після перегляду відео до участі у другому турі запросили 33 колективи. А всього Скадовськ очікує понад дві з половиною тисячі маленьких гостей. Поза сценою юні артисти також не нудьгуватимуть — на фестивалі працюватиме дитяча дискотека, відбудеться фестиваль повітряних зміїв, конкурс малюнків, графіті, скульптур із піску тощо.
До речі, прізвища членів журі «Чорноморських ігор» до початку фестивалю тримаються у секреті — були вже прецеденти, коли тати-мами ходили просто слідом за тим, хто мав вирішувати долю їхнього чада, бідолаха вже не знав, куди йому ховатися від таких «фанатів». Хоча для готових продублювати талант своєї дитини ще й відповідним проханням та подарунком, ця конспірація, напевне, не стане проблемою, яку не можна буде вирішити.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
