Минулорічний дебют фестивалю «Джаз-Коктебель», ідеологом та натхненником якого став головний редактор служби інформації каналу ICTV Дмитро Кисельов, виявися дуже навіть вдалим. Як у творчому плані: джаз на березі Чорного моря виконували віртуози жанру, чим неабияк потішили меломанів-курортників. Так і в плані практичному: площа перед будинком Максиміліана Волошина, на якій відбувалися концерти, була спеціально до фесту відремонтована й, так би мовити, презентована місту в найкращому вигляді.
Тоді Дмитро пообіцяв, що докладе максимум зусиль для того, аби історія фестивалю була не менш успішною за його старт і джаз-фест у Коктебелі проводився щорічно. Сказано — зроблено: з 15 по 18 липня Дмитро Кисельов знову запросив на «Джаз-Коктебель».
«Це вже другий міжнародний фестиваль у сакральному для нашої спільної культури місці, біля Будинку поета, — каже Дмитро Кисельов. — Чому саме джаз і чому саме зараз? Та тому, що коли б був живий Волошин, то він точно б прийшов до цієї музики — музики, що вільна ззовні, музики, яка несе свободу всім, хто її слухає».
Цього разу музику фестивалю творитимуть оркестри МВС Криму (Сімферополь) та Чорноморського флоту Росії (Севастополь), City Jazz (Київ), Томаш Шукальський (Польща), Night Groove (Київ), Лі Девісон (США), Джордж Хаслам (Англія), Григорій Неміровський (Німеччина), Олексій Фантаєв (Ізраїль), Володимир Соляник (Київ), Ігор Бутман (Москва), Motion Trio (Польща), Papina (Рига), Енвер Ізмайлов (Україна) — всього близько 100 учасникiв.
Фестиваль разом із Дмитром Кисельовим проведе відома російська телеведуча Аріна Шарапова.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
