Кіноберег
Із початком кінофестивалю в Каннах на набережній Круазетт запаху моря ви не відчуєте: у повітрі стоїть стійкий шлейф парфумів, який іноді перебиває запах смаженої риби з навколишніх ресторанів, але легкий бриз швидко відносить кулінарні аромати. Ще в Каннах пахне кінематографом: здається, цей аромат лине від жінок у елегантних сукнях і чоловіків у смокінгах, які проходять по бульвару. Дрес–код — обов’язкова умова вечірніх показів у Палаці фестивалів, куди веде знаменита червона доріжка (мої джинси забракували, так що я сиділа й плакала на березі річки розкоші й шику). Запахом кіно просякнуті сінефіли, котрі з табличками «Квиток, будь ласка» окуповують Палац фестивалів, нескінченні черги в кінозали і, звісно, open air покази на пляжі — щоб ви не замерзли, вас дбайливо закутають у пледи.
У цьому кінематографічному натовпі можна зустріти й самих учасників фестивалю: наприклад, 21–річного канадського режисера Ксав’є Долана, У конкурсі «Особливий погляд» він представляє фільм «Серцебиття» (Heartbeats). Нам Долан знайомий по фільму «Я вбив свою матір» (I killed My Mother), який минулого року позитивно прийняло каннське журі й преміювало ексцентричного юнака нагородою >>