Імені Стуса чи Путіна?

Імені Стуса чи Путіна?

Як уже писала «УМ», у лютому в Донецькому національному університеті, здавалося, розставили всі крапки над «і». Студентська конференція, а потім зібрання трудового колективу дружно проголосували проти перейменування (тільки один утримався). Причому педагоги й студенти неодноразово підкреслювали — вони не проти Василя Стуса, вони просто категорично проти того, аби університету надавали чиєсь ім’я. Пристрасті вже потроху почали влягатися, та проблема, як і передбачалося, виявилася «довгограючою». Тим більше що студенти ВНЗ, які поставили свої підписи (всього було зібрано більше півтисячі «автографів») під зверненням про перейменування університету, почали нарікати на певний тиск із боку адміністрації навчального закладу та правоохоронців. Найпершим про це заявив лідер ініціативної групи Станіслав Федорчук.

«Вагітні» виборами

«Вагітні» виборами

Минулої п’ятниці на сесії Кременчуцької міськради ухвалили рішення про недоцільність ліквідації пологового відділення другої міської лікарні. У ньому міськвиконкому рекомендовано терміново скасувати «ліквідаційний» наказ профільного відділу від 23 березня ц. р., а в бюджеті на наступний рік передбачити кошти на ремонт і належне оснащення правобережного «будинку лелеки» сучасним обладнанням. Згаданому рішенню передували не лише відомі читачам «УМ» пікетування мерії вагітними жінками (до речі, вони нагадали про себе і перед цією сесією. — Авт.), а й висновки одразу двох депутатських комісій.

Євро через шлунок

Євро через шлунок

Найсмачніша Україна, за версією ініціаторів створення цього кулінарного шедевра — представників заснованого колишнім директором Кременчуцького нафтопереробного заводу Володимиром Матициним Всеукраїнського благодійного фонду «Джерело Дніп­ра» — простяглася з заходу на схід на 340 сантиметрів, а з півночі на південь — на 267. Саме такі розміри зафіксували присутні при народженні присвяченого чемпіонату Європи з футболу дітища офіційні представники «Книги рекордів України».

У стилі «пришийкобиліхвіст»

У стилі «пришийкобиліхвіст»

Перші згадки про наміри полтавської міської влади до 200–річчя Миколи Гоголя встановити паркові скульптури «його» персонажів на однойменній вулиці, у бульварній її частині, поблизу пам’ятника видатному землякові, з’явилися у місцевій пресі минулого року. На переконання чільників мерії, саме така алея гоголівських героїв мала стати чи не найсмачнішою родзинкою «гучних» ювілейних святкувань в обласному центрі. Мовляв, на цю «свіжину» до обласного центру потягнуться туристи ледь не з усього світу. На те, що подібним «креативом» гостей можна й відлякати, ніхто, звісно, не зважав.

Всі статті рубрики