Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Про те, як складно і майже неможливо вжитися під одним дахом двом творчим особистостям, говорено-переговорено. Висновок із дискусій, що тривають десятиліттями, наступний: внутрішня конкуренція, властива митцям, і є тією корозією, що методично і з апетитом «з'їдає» родинну ідилію. Але принцип правило-виняток спрацьовує і у цій давно перевіреній темі.
Ганна Примакова та Віталій Призант знайомі з дитинства. Сьогодні вони — не лише художники, а й подружжя. Успішні як у творчій, так і в родинній іпостасі. У галереї «Коло» відкрилася їхня спільна виставка «Палітра настроїв» — переконливе спростування всіх теорій про неможливість родинного і творчого комфорту двох митців.
«Тут ми презентуємо близько 35 наших робіт, — розповідає Віталій Призант, — що були написані за останні п'ять років. Деякі полотна — своєрідне продовження нашої поїздки до Криму, де ми працювали над проектом «Ню на фоні моря». Морська тематика «Палітри настроїв» — ніби альтернатива тому ж Айвазовському, який бачив і фіксував море тепер і зараз. Море Призанта — це насамперед осмислення й асоціації, що виринають уже після повернення додому. А сам художник асоціює себе з природою, піднімаючись вітром до неба чи опускаючись туманом до землі.
Ганна Примакова у «Палітрах настроїв» — жінка до кінчиків пальців, яка, як і її героїні, полюбляє капелюшки, парасольки і квіти, а життя «розкадровує» не роками, а порами дня: ранок, день, вечір...
«Цікаво проаналізувати цю виставку з позиції її впливу на людей певної професії, — каже психолог Діана Щербанська. — Ось, наприклад, спокійна, розслабляюча картина «Народження дня» — її можна повісити у кабінеті людини, якій часто доводиться приймати важливі рішення і яка час від часу мусить відволікатися від своєї роботи. А напружену, навіть у чомусь тривожну картину «Дві стихії» я б рекомендувала подарувати відділу продажу, де, як відомо, полюбляють пишатися здобутками і часто забувають, що життя — це постійний рух уперед».
Виставка «Палітра настроїв» у галереї «Коло» працюватиме до 30 липня.
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>