«ДІТИвщина» в армії:

            Скандал довкола військового ліцею імені Івана Богуна набуває нових рис. За час, поки батьки абітурієнтів оббивали високі пороги та протестували проти закриття ліцею біля Верховної Ради, серед протестантів поширились чутки. Люди кажуть, мовляв, закривають ліцей навіть не через відсутність необхідності у вишколених «богунівцях». І доводять, що їхніх дітей позбавили шансів на навчання, бо вони... стали на заваді масштабному будівництву. На перший погляд, ця версія може здатися наївною. Проте кожен, хто цього літа був біля ліцею, не міг не помітити поруч із ним величезний будмайданчик на території Царського Села. «Поруч із ліцеєм компанія Познякижитлобуд дійсно проводить будівництво», — підтвердив учора начальник Головного управління житлового забезпечення столиці Михайло Голиця. Але відмовився коментувати, чи дійсно причиною закриття навчального закладу стало саме будівництво, пояснивши, що це не його компетенція. Водночас він заявив, що будинки там зводяться дуже швидкими темпами, тому ця версія небезпiдставна.

            Квартири у Печерському районі столиці мають статус елітних. Як повідомили «УМ» в одній з ріелторських фірм, найдешевша однокімнатна квартира біля ліцею Богуна коштує від 73 тисяч доларів, найдорожча — 700 тисяч. Чи не означає це, що в справі «богунівців» замішані мільйони доларів?

      Минулих вихідних фактично всi військовi вузи випустили молоде поповнення. Загалом у наші Збройні сили цьогоріч увіллється понад 4 тисячі молодих офіцерів. Це одне з останніх в історії українського війська таких потужних поповнень, адже, починаючи з 2002 року, набір абітурієнтів зменшено в 2—2,5 раза. Більше того, поступово буде повністю ліквідовано та переформовано 8 військових ВНЗ та 16 підрозділів у цивільних вузах (так звані військові кафедри), повідомили «УМ» у прес-службі Міноборони України.

      У контексті цих реформ і пертурбації з Київським військовим ліцеєм ім. Івана Богуна, про скандал довкола якого «УМ» детально інформувала читачів. Про подальшу долю навчального закладу йшлося й на зустрічі заступника міністра оборони Миколи Малюти з вихованцями ліцею, педагогами, абітурієнтами і їхніми батьками. Свого часу училище, тоді ще суворовське, створювалося спеціально під дітей-сиріт, дітей загиблих військовослужбовців та дітей з малозабезпечених родин. А у цьому році із 757 юнаків, які навчаються у ліцеї, менше 10 відсотків є пільговиками, констатує Микола Малюта. Коли ж проаналізували склад цьогорічних абітурієнтів, то з'ясувалося, що 80 відсотків претендентів у курсанти — із соціально захищених та забезпечених сімей. Зокрема, цього року із 392 заяв на вступ до цього навчального закладу зареєстровано лише 26 від дітей-сиріт та 8 — від дітей пільгової категорії. Більше того, як свідчить статистика, лише 30 відсотків випускників ліцею імені Богуна взагалі продовжують навчання у вищих військових навчальних закладах. Так, кількість випускників-«богунців», які у 2000 році продовжили своє навчання у військових ВНЗ, складала 51 відсоток, а у 2003 році — 44 відсотки. При цьому на навчання та утримання одного ліцеїста щомісячно з бюджету військового відомства витрачається близько тисячі гривень. З огляду на це, рішенням керівництва Міноборони щорічний набір ліцеїстів до військового ліцею ім. Богуна скорочено до 50 чоловік. Всі вони навчатимуться на базі Боярської філії. Старший курс Київського військового ліцею, тобто ті вихованці, що перейшли на 2-й курс, продовжать своє навчання у Києві.

      Микола Малюта також спростував чутки щодо можливого продажу будівель та території ліцею. «Ніяких офісів чи будівництва тут не буде», — зауважив заступник міністра. Цікаво, а що ж буде в суворовському училищі, коли звідти пiдуть останні випускники?

      P.S.  На форумі інтернет-сторінки «УМ» свої думки щодо закриття ліцею вже почали висловлювати читачі нашої газети. Зокрема, відвідувач під ніком Єгор вважає: «Закриття ще одного військового навчального закладу викликає у мене лише позитивні емоції. Рік тому я був звільнений в запас. Я бачив тих «хлопчиків», які колись проходили підготовку у військових ліцеях, зокрема в київському. На військову службу треба йти не в 16 років, і навіть не у 18, а значно пізніше. Інакше буде травмована психіка юнака і, як наслідок, асоціальна поведінка в зрілому віці. Лише подумайте, коли інші нормальні юнаки пізнають перше кохання, роблять перші кроки в дорослому житті, мріють про майбутній добробут, ці ліцеїсти, навіть якщо вони згодом не стають військовими, мають на собі відбиток військової машини. За них усе вирішують дорослі: куди йти навчатись, коли й що робити, які предмети вивчати тощо. Замість навиків літературної культурної мови, вони отримуюють навички вмілого солдафонського матірного висловлювання. Так що, на мою думку, цей наказ став спасінням 70 неповнолітніх цивільних душ».