Писання оповідань, що склалися далі у збірку «Жизня», були для Олега Сенцова роботою над собою у буквальному смислі — тестуванням себе як особистості та перевіркою письменницьких амбіцій на серйозність.
«Не на всі ще спомини наспів час», — якось написав Іван Дзюба про виразний брак адекватних мемуарів (і не лише письменницьких). І далі пояснив, чому навіть наявне портретування виходить спотвореним: «Жанр літературних спогадів схиляє до мимовільної ідеалізації й канонізації.
У фільмі Рендала Воллеса «Ми були солдатами» (2002) полковник Мур, що командує батальйоном десантників у першому бою В’єтнамської війни і якого переконливо грає Мел Ґібсон, промовляє, на перший позір, дивну, «психоаналітичну», сказати б, фразу