«Тату, не бий професора Малевича по голові», —
Анатолiй Федірко 11 років тому довго і печально оплакував втрату галереї «Київ» у столиці — не просто як квадратні метри чи статус, а як полігон для неформатних акцій. Потім Федірко з Києва виселився — вдруге одружився, народився син, і художник перебрався в місто, де закопано його пуп, — Чернівці. У Чернівцях у 2004 році він відкрив скромну за квадратними метрами, але не за назвою FEDIRKO GALLERY, в якій за 2 роки зробив 32 арт-проекти. У FEDIRKO GALLERY виставлялися поляки, чехи, румуни, німці, українці, як, власне, і мало бути в мультикультурних Чернівцях, на європейському перехресті. Федірко «подарував» місту кілька модерних «пам'ятників» — рожеву меморіальну дошку собі, любимому, фанерний кольоровий пам'ятник професорові Малевичу, пам'ятник невідомому чернівчанину, дефлоруючи таким чином традиційний художній ландшафт Чернівців, надаючи йому сучасних протиріч, провокативності і неоднозначності.