Давайте вже нарешті будувати
«ДНР» як «Ісламська держава»: хто замовляв джихад?
Не так давно «Вашингтон пост» писала: «Битва за Україну — це не лише випробування сили волі регіонального масштабу. Це зіткнення за майбутнє Європи та за роль Росії у цьому майбутньому. Ортодоксальні слов’янофіли, такі як Путін, виступають за відродження російського імперіалізму, який прагне встановити панування над сусідами, затвердити свою сферу впливу в Східній Європі і на Балканах, а також підірвати владу і вплив Америки за кордоном.
Пані та мсьє
...І хмарочоси замість халуп
Ліна Татарашвілі: Пишаюся, що в мене дві Батьківщини
Унаслідок політики вимішування «єдиного радянського народу» чимало наших співвітчизників опинилися в різних точках «шостої частини Землі». Зокрема і в Грузії. Ті, хто залишився там після розпаду СРСР, не шкодують. Та з Україною поривати зв’язків не хочуть. Більше того — стають популяризаторами української культури в Грузії.
Нижче падаєш — вище опинишся
Єдина європейська валюта невблаганно котиться донизу. І якщо нам за стрімкою девальвацією гривні цього не помітити, то на гаманцях європейців «схуднення» євро вже позначається. Однак те, що видається негативом обивателю, з точки зору економіки може бути позитивом. Як стверджує в аналітичному матеріалі на цю тему «Німецька хвиля», девальвація європейської грошової одиниці неминуча і для єврозони — бажана.
«Ми після війни стали справжніми грузинами»
«У Киргизстані прийнято закон, за яким під час виборів трансляція новин iз російських телеканалів припиняється»
Ілля Лукаш у Киргизстані мав прізвище Лукашов — його дід, переїхавши з України до Сибіру, доточив до прізвища -ов, щоб «не виділятися». Бабця Іллі родом із Поділля, навпаки, намагалася говорити серед киргизів не російською, а українською, причому вивчила дві основні мови на півдні країни — киргизьку й узбецьку, від неї Ілля перейняв основу мови.
Оборона на чолі з Сірано
Керівництво Християнсько–демократичного союзу — Чехословацької народної партії прийняло пропозицію увійти до складу нової лівоцентристської коаліції та уряду, обійнявши три міністерські пости. Так покладено край політичній невизначеності в Чехії після парламентських виборів, що відбулися наприкінці жовтня й не виявили однозначного переможця.