Таке трапилося вперше: одна акторка за один уїк–енд отримала й «Оскар» за найкращу головну роль, і «Золоту малину» — за найгіршу. Ідеться про Сандру Буллок. Щоправда, таким чином відзначили її роботу в різних фільмах: зі знаком «плюс» — у «Невидимій стороні», «мінус» — у «Все про Стіва».

«Пані та панове, це шоу тривало так довго, що дія «Аватара» вже залишилася в минулому» — ця іронічна фраза Стіва Мартіна, ведучого церемонії вручення «Оскарів», коротко і ємко підсумувала характер та зміст шоу. 82–га щорічна церемонія вручення нагород Американської академії кінематографічних мистецтв та наук, яка відбулася в ніч із неділі на понеділок у театрі «Кодак» у Лос–Анджелесі, загалом тривала чотири з половиною години, з яких майже третину часу було зарезервовано під телерекламу.

Ця ніч «Оскарів» була заздалегідь запрограмована на змагання двох фільмів. Кожен мав по дев’ять номінацій і репрезентував цілком відмінні тенденції та жанрові напрями сучасного кіно. Пікантності цьому суперництву додавав той факт, що режисерами фільмів–фаворитів виступили колишні чоловік та дружина. Зрештою — напередодні 8 Березня — перемогла жінка.

Стрічка Кетрін Бігелоу «Повелитель бурі» (оригінальна назва The Hurt Locker означає на сленгу «Скриня болю», а патетичний переклад дістався нам від російських прокатників) — похмура реалістична воєнна драма про роботу загону американських вояків–саперів в Іраку — отримала шість «Оскарів», зокрема в головних категоріях: кращий фільм, краща режисура та оригінальний сценарій. «Аватар» Джеймса Камерона — фантастичний фільм про події на далекій планеті, що відкрив еру масового кінематографа у форматі 3–D і побив усі рекорди касових зборів, — здобув три статуетки.

До визначення лауреатів премії «Греммі» залишилося трохи більше доби, і весь світ затамував подих в очікуванні, кому цього року дістануться найпрестижніші музичні нагороди Америки. Призерів буде чимало, адже володарів музичного «Оскара»–2010 визначатимуть у 110 категоріях — від популярних жанрів до класики і вузькоспеціалізованих записів: латиноамериканські ритми, польки тощо. На відміну від попередніх років, коли бодай в окремих категоріях класичної музики траплялися українські прізвища, цього року з–поміж понад півтисячі номінантів немає жодного нашого співвітчизника. Та це не означає, що нинішня церемонія вручення «Греммі» повністю позбавлена українського акценту. Шанси на перемогу одразу у двох категоріях («Найкращий альбом сучасного фолку» та «Найкраще оформлення альбому») має популярна виконавиця Ніко Кейс. Батьки якої свого часу носили прізвище Шевченко.

У наші часи часто вживана фраза «Король помер. Хай живе король!» більше стосується не тих давніх монархів, які її, власне, й породили, а «короля рок–н–ролу» Елвіса Аарона Преслі. Від його смерті минуло майже 33 роки, але він залишається Елвісом І і останнім — визнаним «монархом» для шанувальників популярної музики всього світу.

Формально, Елвіс Преслі був «лише» вдалим співаком, музикантом, композитором та актором, який розвинув свій талант у потрібному стилі в потрібний час. Цього виявилося достатньо, щоб стати й залишатися «іконою». Восьмого січня ця «ікона» відзначила б 75–річний ювілей.

Її вродливе, лагідне обличчя назавжди залишиться окрасою світового кіноекрана. Вона завжди буде уособленням справжньої леді. Її коротка, лише шестирічна кар’єра в кіно — найяскравіша комета в історії світового кінематографа. У 50–х роках її називали «трояндою Філадельфії», вважали «принцесою з вищого світу», символом цноти, хоча пізніше з’ясувалося, що це був лише вияв подвійної моралі тих часів.

Вона — Грейс Келлі, американська акторка, яка стала княгинею Монако. Сьогодні їй виповнилося б 80 років. Але легенди — вони ж поза часом…

Герої не старіють. Але це не означає, що вони відмовляються від задоволення відзначати круглі дати. Сьогоднішніх іменинників — Астерікса та Обелікса — вшановує вся Франція та мільйони шанувальників у різних куточках світу. Кумедні персонажі з’явилися 29 жовтня 1959 року на сторінках французького тижневика «Пілот», де було надруковано перший комікс про пригоди вигаданого галла Астерікса та його друзів.

Астерікс та його команда не мали матері, зате про них із самого народження піклувалися двоє татусів — автор ідеї коміксу і сюжетів наступних видань Рене Госінні та художник Альберт Удерзо, народжений в Італії. Вони поселили своїх героїв у маленькому галльському селі, яке єдине на всю Галлію не було захоплене римськими завойовниками. Астерікс і компанія успішно і смішно протистоять римлянам, використовуючи чарівне зілля, зварене сільським знахарем Панораміксом.

У повоєнному європейському кіно були три найбільші зірки прекрасної статі: італійки Джина Лоллобріджида та Софі Лорен і француженка Бріжит Бардо. Із цього тріо Бардо зажила найбільш скандальної слави, оскільки ламала бар’єри суворих суспільних умовностей та моральних табу 50–60–х років. І ось колишній «секс–революціонерці» виповнюється вже 75 — добра нагода згадати «бойових шлях» визначної акторки.

У наші часи девальвації багатьох понять знецінилося і поняття «зірка» як визначення творчої особи з великим талантом та харизмою, яку шанують і обожнюють маси. «Зірками» величають бездарних, нафаршированих силіконом дівиць та м’язистих бугаїв, що трощать кістки «поганим хлопцям» у поганих кінобойовиках. Та, як на нічному небі зірок — міріади, але більшість із нас знає назви хіба десятка, так і в кіно, справжніх зірок — одиниці. І до них належить італійська акторка Софі Лорен, якій завтра виповнюється 75 років.

Життя легендарної французької модельєрки Коко Шанель можна описати коротко: «Із попелюшок — у королеви». Дівчинка з сиротинця стала головною зіркою паризького світу моди. Її біографія — це вже готовий сценарій до фільму. Тому дивно, що кінематограф до останнього часу лише раз звертався до такої «золотої жили» — у 1981 році на екрани вийшла американо–франко–британська копродукція «Самотність Шанель» (Chanel Solitaire). Фільм мав бюджет у сім мільйонів доларів, із яких мільйон було витрачено на костюми. Стрічка не мала особливого успіху, що, ймовірно, відбило бажання в інших звертатися до цієї теми.

Не відомо, в якому порядку розташувалися планети на небі, але цього року, після майже 30 років кінозабуття, в роботі перебувають відразу три художні біографічні фільми про життя Коко. Перший — під простою назвою «Коко Шанель» — виготовлено для американського телебачення. Робоча версія другого — «Коко Шанель та Ігор Стравінський», виробництва Франції, — демонструвалася 24 травня на церемонії закриття Каннського кінофестивалю. А вже зараз на екранах Європи — найцікавіша кіноверсія біографії — «Коко до Шанель» (Coco Avant Chanel). Її прем’єру в Україні призначено на 8 жовтня.

Є актори, які мають власний характерний і неповторний стиль. Сама поява їх на екрані автоматично викликає усмішку. Жмут рудого кучерявого волосся та бакенбарди — це фірмовий знак одного з найвідоміших французьких коміків П’єра Рішара. Цього видатного актора, режисера та сценариста вважають символом безтурботної та веселої Франції другої половини ХХ століття. Він разом зі своїми славетними колегами Луї де Фюнесом, Жераром Депардьє та Бурвілем, власне, і посприяв поширенню в світі саме такого іміджу Франції. Завтра нестаріючому Рішару виповнюється 75 років.