Потужна пора самоідентифікації: рецензія на книжку Віктора Андрущенка «У пошуках Свободи»

Із кожного Майдану ми йшли впевненими, що Свободу не спинити.

Звісно, завіса на історичній сцені не опускається ніколи, однак сюжети бувають настільки карколомними, що можуть у найбільш несподіваний спосіб розвернути звичну ходу і стандартні події на 180 градусів.

Ми всі постійно відчували цей тяжкий, гнітючий енергетичний тиск хижої московії, що століттями прагне задушити нас, усе ж останній паросток надії на здоровий глузд — ну не може бути такої кровопролитної війни у ХХІ столітті! — приглушував настирні передчуття невідворотного.

Усе ж це сталося. У 2014 році. А потім, 24 лютого 2022 року, гепнуло вбивчими ракетами по тім’ю і тілу всієї України.

«У пошуках Свободи» — одна з тих книг, котра, за визначенням її автора, ректора Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, доктора філософських наук Віктора Андрущенка, проситься на світ за велінням часу, змушує відсунути у стан другорядних попередні плани й, не зважаючи на час та місце, писати. Чимало її сторінок творились і в бомбосховищах під час повітряних тривог.

Звільнитись від магії усталених норм

Книга є історіософією української культури від найдавніших часів до наших днів.

«Нинішній світ, а разом з ним і Україна, підійшли до чергового цивілізаційного злому, за яким усталені раніше закони й закономірності не працюють. Подібні зломи людство переживало в період розпаду тисячолітніх культур, осьового часу історії (К. Ясперс) та виникнення християнства, завершення епохи Просвітництва, промислового перевороту та соціальних революцій.

Нині ситуація змінюється карколомними темпами. Десятки, а може й сотні мільйонів людей світу практично щоденно з глибокою внутрішньою тривогою дослуховуються і намагаються зрозуміти чергові ініціативи американського президента; непередбачувані й злочинні зовнішньополітичні повороти «путінської Росії»; оригінальні економічні інновації Китаю, ситуативні перепади ядерної політики Кореї. Світ увійшов у зону соціальної турбулентності, яка у бага­тьох людей викликає тривогу, стурбованість, а може й розпач, — зазначає Віктор Андрущенко.

— В Україні означену ситуацію посилюють війна, корупція, бідність, ряд внутрішніх негараздів — постійних супутників так званого транзитного періоду її історії. На переломі епох люди завжди намагаються звільнитись від магії традиційно усталених норм, традицій, символів, що «вижили себе», та одночасно відшукати й впровадити нові форми соціальної організації, нові символи і нову мораль. Світ потребує осмислення цих змін, пошуку нової філософії життєтворення, яка б дала відповідь на їх виклики».

Вихід з лабіринтів

Чимало фахівців, науковців, майстрів слова, котрі були присутні на презентації книги «У пошуках Свободи», зазначали, що публіцистичні праці Віктора Андрущенка (загальна кількість їх — понад 700 наукових та науково-публіцистичних робіт) є своєрідним запрошенням до продуктивного діалогу.

У книзі-дослідженні автор накреслив траєкторію пошуку Свободи через осмислення історії українського народу та навколишнього світу.

І, як зазначив директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка Микола Жулинський, погляд філософа вкрай необхідний у період такої складної, крихкої ситуації в Україні, адже він дає підказку до виходу з лабіринтів випробувань.

І справді, духовне наповнення через філософське осмислення генези, еволюції, значення в часи пошуку нових сенсів для такої цивілізації, як українство, життєво потрібні.

«Лише вільна в своєму творчому пошуку людина здатна написати такий вагомий твір про те, що Євросоюз без України — це недоєвропа», — вважає віцепрезидент НАН України Олег Рафальський.

Екзистенційна російсько-українська війна, що триває століттями й ведеться українцями з великої любові до своєї землі та заради Свободи всього вільного світу, сьогодні демонструє ще й глибоку світоглядну прірву й криваву суперечку між демократією та неототалітаризмом.

То скільки ж нам до Свободи? З цим запитанням «УМ» звернулась до лідера одного з переломних майданів України — 2004 року, натхненника автора книги «У пошуках Свободи», до третього президента України Віктора Ющенка.

«Саме диво нашої Свободи заключається у тому, що за 350 років нашого життя в російському кріпацтві, яке насправді набагато гірше й трагічно гостріше, ніж класичне римське рабство, — що на політичній карті світу є така держава Україна, — розмірковує Віктор Ющенко.

— Не меншою дивиною є і те, що в цієї країни є своя мова, своя нація, своя історія, своя культура. Мені сподобалась нещодавня відповідь президента США Джо Байдена на закид, чому Америка має бути чутливою і серйозно реагувати на події, що відбуваються у Європі, зокрема на війну, котру веде росія. Він сказав: «У Європі нарешті з’явилась держава й нація, яка може зупинити російську агресію. Це — Україна та українці».

Насправді ми перебуваємо в епоху великого українського Відродження. У мене на пам’яті немає жодної нації, котра після 350 років тотального примусу до забуття державності так високо відродила і свою свободу, і свою державність, і свою ідентичність, і свою мову.

Тому загалом я оптиміст. І якщо ми сьогоднішню війну проти кривавих окупантів почнемо оцінювати не крізь призму двох років гарячої фази та майже десяти років фактичного її початку, а в ретроспективі 350 років, то вона і є тією боротьбою за нашу свободу й незалежність, що була мрією десятків наших попередніх поколінь — прапрапрадідів.

Отже, сьогодні вершиться велика справа. І я втішаюся теперішнім настільки потужним громадянським суспільством, котре може подолати чимало викликів, що були нам не під силу ще якихось 40-50 років тому.
Тому я переконаний, що, попри все, ми перебуваємо в потужній порі національного відродження».

За загальним аналізом фахівців, саме в цій книзі Віктора Андрущенка зображено код української нації. Із позицій сьогоднішніх днів видно, що в оцінці України помилилися і путін, і наші західні союзники.

Бо завжди в складні часи воєн інші держави виносили ключі від своїх міст сильнішому противнику — задля збереження життя й уникнення руйнувань, а Україна завжди обирала Свободу. І запеклу боротьбу за неї. Так було! Так є! І — так: Свобода буде!