До України доставили ракети для систем ППО Patriot від союзників
Міністерка оборони Іспанії Маргарита Роблес заявляє, що Україна вже отримала нові ракети для зенітного ракетного комплексу Patriot. >>
Ціни на заправках ще не скоро радуватимуть українських водіїв.
Отже, проблема справді є. І її треба вирішувати.
У згаданому контексті щонайменше дивними виглядають повідомлення про те, що міністр енергетики і вугільної промисловості України, на виконання доручення Прем’єр-міністра України, за короткий час домовився з продавцями нафтопродуктів про зменшення ціни на бензин і «дизель» на внутрішньому ринку в середньому на 50 копійок. З огляду на це виникають запитання. Зокрема: чому йдеться про 50 коп., а не про 1,5 чи 10 гривень? Донедавна вважалося, що в галузі нафти і нафтопродуктів у нашій державі встановилися стійкі ринкові відносини. А як тепер із поняттям «ринок» узгоджується «домовився»? Вони ж не сумісні.
Серед іншого, насторожує і той факт, що вже перші перевірки АЗС показали, що реальна якість пального не відповідає написаному. Безумовно, про це було відомо давно, але майже не вжито ніяких заходів, аби виправити ситуацію.
Про наявність (чи відсутність) сертифікованих державою технічних можливостей перевірки якості пального на АЗС у межах усієї України — окрема розмова.
Про національну безпеку при імпорті понад 85 відсотків нафтопродуктів в основному з російських заводів, або ж інших іноземних НПЗ, які переробляють багато російської нафти, — також окрема розмова.
Таких проблем є багато. І всі їх можна вирішити ринковим способом (а не радянським, як тепер) — створивши в Україні новий, сучасний нафтохімічний комплекс із однозначним прозорим впливом держави (про що вже не раз йшлося в розмовах на найвищому рівні). При оптимальних обсягах якісних нафтопродуктів із цього комплексу, наша держава може впливати на внутрішній ринок, у тому числі і на цінову політику, і на якість продукції, що продається.
Забігаючи наперед, варто нагадати: нашій державі залишились у спадок від СРСР шість великих НПЗ, створених у 60—70-х роках минулого століття, які разом могли переробляти понад 50 млн. тонн нафти і випускати низькоякісні (за теперішніми вимогами) нафтопродукти. Тепер нам стільки не потрібно. Крім цього, час модернізації (як це зробили у Литві чи в Білорусі), на жаль, безповоротно втрачено. Тепер нормальна модернізація цих НПЗ не виправдана, оскільки вона коштуватиме майже стільки ж, скільки б коштувало створення нового заводу.
Нафтохімічний комплекс в Україні також створив би реальні, прозорі умови конкуренції, включаючи імпортерів, на нашому ринку нафтопродуктів.
Важливо і те, що ніяка міжнародна чи іноземна фінансова інституція для модернізації кредитів не дає, а на створення нового — дає. Йдеться про 5-6 млрд. доларів за цінами 2008 року. А тепер — ще більше. Важливо і те, що свій сучасний нафтохімічний комплекс гарантував би збереження і розвиток української нафтопереробної школи і на всіх етапах забезпечував би робочими місцями наших громадян.
Виникає логічне питання: чому йдеться про нафтохімічний комплекс, а не НПЗ, адже в більшості країн діють власне нафтопереробні заводи? Річ у тім, що модернізованим іноземним НПЗ уже по 20-40 років. Тоді ще не актуальними були нафтопереробні комплекси, які здатні випускати, окрім згаданих нафтопродуктів, широкий комплекс сировини для хімічної промисловості.
Проект нафтохімічного комплексу — питання не нове для України. В період 2007—2009 років, з ініціативи тодішнього Президента, це питання за участю України і ще двох держав було повністю опрацьовано, зокрема і вигідне фінансове кредитування. Йшлося про нафтохімічний комплекс для переробки приблизно 10 млн. тонн нафти (оптимальний варіант у наших умовах), роздроблений на двох складових — на базі Херсонського НПЗ (випуск бензину і «дизеля») та колишнього Ново-Роздільського НВО «Сірка» (бітуми, мастила і сировина для хімічної промисловості). В обидва місця легко організувати поставки нафти зі світових ринків. Очевидно, що, окрім згаданих аспектів, такий комплекс був би особливо привабливим тепер, коли ціна нафти на світових ринках зменшилася.
Звичайно, що в цього проекту з’явилося багато опонентів — з ініціативи імпортерів нафтопродуктів. Здебільшого використовувався контраргумент, що в Україні, мовляв, видобувається занадто мало нафти. Наче в європейських країнах, де є багато НПЗ (наприклад, у ФРН, Польщі, Італії тощо), вистачає своєї нафти.
На жаль, з цілої низки причин реалізацію згаданого проекту не встигли розпочати. Тепер варто було б його поновити (або опрацювати заново) і розпочати якнайшвидшу реалізацію.
Міністерка оборони Іспанії Маргарита Роблес заявляє, що Україна вже отримала нові ракети для зенітного ракетного комплексу Patriot. >>
У Європейському союзі вважають дуже важливою інтеграцію української оборонної промисловості з європейською, а також налагодження виробництва військової техніки в Україні. >>
Заступник міністра оборони Юрій Джигир стверджує, що утримання одного українського воїна обходиться Україні в суму 1,2 мільйона гривень на рік. >>
Харківська, Чернігівська, Сумська, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області. Терористи здійснили понад 380 обстрілів наших міст та регіонів лише за цей тиждень. >>
Йдеться про п’ять областей, включно з Донецькою, де тривають активні бої. >>
Військово-морські сили Збройних сил України включили до свого складу два нових катери, що їх наприкінці квітня цього року передала Естонія. >>