«ООНівська» сотня проти «11 друзів Путіна»

Десятий, «ювілейний», раз учора ввечері зібралася на засідання з «українського питання» Рада Безпеки ООН. Цього разу ініціаторами зустрічі, на яку був запрошений лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, виступили Україна та Литва.

На попередньому засіданні РБ ООН, яке відбулося минулої п’ятниці в закритому режимі, про результати своєї поїздки до України та Росії колегам доповідав Генеральний Секретар ООН Пан Кі Мун.

А напередодні відбулася знаменна подія в поки недовгій, але вже трагічній історії російсько–українського конфлікту: резолюцію щодо анексії Криму розглянула Генеральна Асамблея ООН. На відміну від Радбезу, цей орган ухвалює швидше рекомендаційні, ніж обов’язкові до виконання рішення, зате й права вето жодна держава в ньому не має. Хоча російські дипломати добре попрацювали «за лаштунками», схиляючи на свій бік якомога більше країн.

Відкрито ж посол РФ в Об’єднаних Націях Віталій Чуркін знову заявив, що Москва наполягає на виконанні домовленостей від 21 січня між екс–Президентом України Віктором Януковичем та лідерами опозиції. Байдуже, що і Януковича вже нема, й опозиція більше не опозиція, і представник Росії Володимир Лукін, який виступав посередником у переговорах від Кремля, єдиний відмовився поставити під цією угодою свій підпис.

Голосування за проект резолюції одразу породило новий термін — «ООНівська сотня». Зі 193 країн його підтримали рівно 100. Ще 58 утрималися, і лише 11, включно з Росією, висловилися «проти». Попри те, що в тексті немає жодного осуду дій Російської Федерації, ба взагалі згадки про неї, і лише наголошується на підтримці територіальної цілісності України та невизнанні нелегітимного референдуму в Криму, Москва назвала документ «антиросійським» (у дусі популярного останнім часом анекдоту про те, що саме існування України Росія розцінює як антиросійську пропаганду).

Серед десяти держав, які стали на бік Росії, винятково одіозні або залежні від неї режими: Болівія, Куба, КНДР, Нікарагуа, Судан, Сирія, Венесуела, Зімбабве. А також Вірменія та Білорусь. Президент першої Серж Саргсян підтримав референдум у Криму і дії Путіна ще раніше, а от Олександр Лукашенко до останнього намагався «всидіти на двох стільцях» — і «старшому брату» по Митному союзу підмастити, і з Києвом, який є одним із найбільших торговельних партнерів Мінська, остаточно не побити глеки. Минулої суботи білоруський «бацька» в Гомельській області мав зустріч із в.о. Президента України Олександром Турчиновим, після якої заявив, що дізнався багато нового про події в нашій державі й у нього ледве що не очі на правду відкрилися.

На тлі угодовського голосування білоруської та вірменської делегацій викликає повагу вчинок ще одного члена Митного союзу — Казахстану. Попри величезний тиск із боку Москви, Астана при голосуванні «утрималася». Натомість аналогічну позицію Китаю можна назвати радше слабкістю, хоча нічого непередбачуваного в ній немає.

Серед тих, хто «від гріха подалі» просто не голосував — Таджикистан, Киргизстан, Ізраїль та Сербія. Кожна з цих держав також має особливі зв’язки з Росією, і те, що для таджицької делегації також є виявом мужності, для ізраїльської — хіба що обережності. Та хай там як, підтримка переконливої більшості міжнародної спільноти має велике значення для України, яка всупереч своєму бажанню опинилася в центрі світової геополітики.