У чому полягає суть мистецтва, зокрема поезії? Відповідей на це питання, ясна річ, багато. Та, мабуть, найчастіше єство поезії окреслювали за допомогою грецького слова «мімезис», тобто «наслідування». «...Поезію, — писав великий Арістотель, — породили дві цілком природні причини. По–перше, змалку властивий людям нахил до наслідування, завдяки якому вони здобувають перші знання. По–друге, всі люди знаходять у наслідуванні втіху». Отже, поезія — це відображення реальності, чи, як колись казали по–латинському, imitatio naturae. Саме це арістотелівське поняття здавна було ключем розуміння поезії для українських авторів. Згадаймо хоч би знамениту «Поетику» Феофана Прокоповича, в якій прямо сказано: мімезис — це «душа поезії» (anima poeseos). Звісно, ані Арістотель, ані Прокопович не розуміли наслідування як дзеркальний ефект. Ні–ні. Мімезис — річ значно складніша. Недаром Прокопович ототожнив наслідування з поетичним вимислом. «Під поетичним вимислом, чи наслідуванням, — писав він, — слід розуміти не лише фабулярне плетиво, але й усі ті прийоми зображення, завдяки яким людські дії, нехай і справжні, постають як правдоподібні». І все ж таки міметичне розуміння мистецтва вагітне ілюзіонізмом. Якщо ні, то чому тоді в старій Україні мали таку популярність анекдоти про грецьких художників, узяті з XXXV–ї книги «Природознавчої історії» Плінія? Про мальований Зевксидів виноград, клювати який злітались пташки, про Апеллесового коня, намальованого так ловко, що до нього іржали інші коні, про мальований Парразіїв серпанок, про суперечку Апеллеса з шевцем...

За місяць на посаді міністра культури Леонід Новохатько вперше зустрівся з пресою напередодні Шевченкових днів. І вирішив говорити тільки про підготовку до 200–річного ювілею. Чим дуже розчарував. Бо майже всі нагальні проблеми галузі, зокрема низка «музейних» скандалів, які потребують негайного втручання, залишилися — виходить так — поза увагою нового міністра. Принаймні поки що.

12 березня у Львівській опері відбудуться два благодійні гала–концерти, присвячені пам’яті американської співачки українського походження Квітки Цісик. Свої версії українських пісень та романсів запропонують народна артистка України Ніна Матвієнко та її дочка Антоніна, вокальна формація «Піккардійська терція», переможець шоу «Голос країни» Павло Табаков, лауреат міжнародних конкурсів Володимир Кудовба. На святі також будуть присутні близькі родичі Квітки. Цей концерт відкриє серію заходів, приурочених 60–рiччю Квітки Цісик, яке припадає на 4 квітня.

Серед багатьох нині сущих в Україні етно–рокових гуртів є лише одна формація, мелос якої великою мірою є уявним... Ідеться про великий концептуальний експеримент, мета якого — реконструкція звучання давньоукраїнського фольклору. Оскільки не збереглося жодних оригінальних зразків живої музики тієї сивої давнини, залишається лише один шлях — власне інтуїтивне прозріння духовної культури тієї епохи. Втім учасники київського гурту «Воанергес» (у перекладі з біблійного першоджерела «сини грому») пішли іще далі — пропоновані ними архаїчні форми вони нанизують на цілком сучасні ритми арт–року. Що характерно, музика «синів грому» спирається на власні авторські тексти, іноді написані старослов’янською мовою, а по суті в них фігурують справжні реалії і мотиви нашого часу.