Не пощастило Вікторові Януковичу з політтехнологами. Надто вже вони загальмовані — щойно придумають якийсь непоганий хід, аж раптом виявляється, що «геніальною знахідкою» ще кілька тижнів тому скористався головний конкурент по передвиборчій боротьбі. Звісно, не виключено, що насправді команда «тихого дона» на роботі займається тільки тим, що п'є каву й чекає, доки штаб Віктора Ющенка не підкине свіжу ідею (навіщо ламати голови, якщо можна отримувати гроші за елементарний, хай і запізнілий, плагіат?). Але вірити в те, що «єдиного кандидата» «кидають» ще й у цьому плані, якось не хочеться. Тому організацію в Харкові «стотисячного мітингу» (так порахували правоохоронні органи) на підтримку Прем'єра, який дуже вже скидається на спробу змавпувати «ющенківську» маніфестацію 4 липня, будемо вважати давно продуманим піар-заходом, але аж ніяк не спробою переляканої любов'ю мас до лідера «Нашої України» влади довести, що і в її кандидата підтримка народу «має місце бути».

«Використання екстремістських угруповань під час президентської виборчої кампанії як зразок брудних технологій» — саме такою була тема прес-конференції, яку провели вчора в Києві народні депутати-«нашоукраїнці» Микола Катеринчук та Володимир Бондаренко, відповідно, заступник керівника центрального виборчого штабу Віктора Ющенка та керівник київського міського штабу. Власне, йдеться про удар «ющенківців» на випередження, адже по Києву вже тривалий час гуляє інформація про те, що проти кандидата в президенти Віктора Ющенка готується чергова провокація — 16 липня в столичному Будинку вчителя планується проведення заходу, організованого Українською національною асамблеєю, а також факельний похід центральними вулицями міста нібито представників УНА, котрі вигукуватимуть антисемітські гасла, закликатимуть до міжнаціональної ворожнечі та чинитимуть інші протиправні дії «на підтримку Ющенка».

За роки перманентного розслідування найгучнішої в Україні кримінальної справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе на наші голови було вихлюпнуто стільки приголомшливих фактів, версій, припущень, що здивувати чимось уже, здається, просто неможливо. Бракувало тільки оприлюднення безпосередніх «кадрів» зі святая святих будь-якого слідства — томів кримінальної справи. Тепер з'явилися й вони. У вигляді опублікованих у британській газеті «Індепендент» витягів із протоколів допитів співробітників міліції, причетних до «опіки» невгодного можновладцям журналіста, котрі, по суті, підтверджували схему «замовлення» Гії у найвищому владному кабінеті держави. Згадане «відкриття» на сенсацію претендувати навряд чи може. А от звідки ростуть ноги у справді сенсаційного перетікання цілком таємної на час слідства «протокольної» інформації у пресу? Чи могла трапитися її «розгерметизація» без відома вищих посадових осіб тієї ж Генеральної прокуратури? Зрештою, сприяють «прориті» кимось шпарки для витоку конфіденційних матеріалів розслідуванню чи навпаки — «добивають», компрометують його остаточно?

Усю минулу добу, зокрема й уночі, працівники Київської регіональної спілки споживчої кооперації перебували у своїх службових кабінетах. А позавчора зранку в коридорах цієї громадської організації було темно, як уночі: через те, що приміщення заповнили кремезні служиві люди обласного УБОЗу в чорних масках, зі зброєю на боках, у бронежилетах, тобто при повній бойовій амуніції, а також велика група оперативних працівників. Грубий підрахунок показав, що на кожного коопспілчанина (переважна їх більшість — жінки передпенсійного віку) припадало по одному убозівцю. Цей захід обласні «силовики» — «борці з організованою злочинністю» — вирішили вчинити зненацька, ніби стояло завдання «накрити» бандитську малину чи взяти на гарячому небезпечного маніяка.

Генеральна прокуратура нарешті визнала те, про що всі давно знали, але що ніколи не сходило з вуст високих посадовців: міліція стежила за Георгієм Гонгадзе. Ми знали про це ще iз заяв редактора «Української правди» влітку 2000 року на ім'я тодішнього керманича ГПУ Михайла Потебенька; невдовзі це підтверджували плівки майора Мельниченка; згодом — інформація, яку колишній убозівець Ігор Гончаров розповів редактору «України кримінальної» Олегу Єльцову; про це свідчив арешт начальника «наружки» Олексія Пукача. Але тільки позавчора Генпрокурор Геннадій Васильєв визнав: за Георгієм стежили працівники міліції.