Без «язика» — немає мови про роботу!
Олена Воронова кілька днів тому спробувала влаштуватись на роботу офіціанткою до кав’ярні в центрі Києва. Заповнивши російською мовою анкету–резюме і поспілкувавшись російською з керівником закладу, дівчина згодом подзвонила їй, щоб остаточно підтвердити своє працевлаштування. По телефону дівчина говорила українською, сказавши також, що українською мовою хоче розмовляти й на роботі. У відповідь Олена почула вимогу перейти на російську, якщо вона дійсно має намір працювати в цьому закладі. «Заради справедливості слід зауважити, що керівник не лаяла і не ображала мене», — розповіла Олена, але висловила щире здивування з приводу того, навіщо мені «ця мова». Наголосивши, що власник кав’ярні, вірменин за національністю, звик спілкуватися російською, а отже, україномовну офіціантку не зрозуміє і «не витримає», керівник поставила вимогу розмовляти на роботі російською, якою, за її словами, дівчина володіє «цілком добре». Після таких слів Олена змушена була попрощатися з цією жінкою.