<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss version="2.0" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom">
<channel>
<title>Лілія БОНДАРЧУК</title>
<link>https://umoloda.kyiv.ua/number/p-0/a-445/</link>
<atom:link href="https://umoloda.kyiv.ua/rss/number/p-0/a-445/" rel="self" type="application/rss+xml" />
<description>Новини від видання "Україна молода"</description>
<language>uk</language>
<image>
    <link>https://umoloda.kyiv.ua/number/p-0/a-445/</link>
    <url>https://umoloda.kyiv.ua/img/site/logo.png</url>
    <title>Лілія БОНДАРЧУК</title>
</image>
    <item>
        <title><![CDATA[Група «Крові»]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/1842/164/65442]]></link>
        <description><![CDATA[Тему збереження роду у своїх фільмах кіномитці, хоч і не часто, але порушують. Проте не кожному вдається донести до глядача її сакральність, глибинну простоту і водночас незбагненність. Ірині Правило, молодому телережисерові, випускниці Інституту екранних мистецтв Університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка–Карого, попри молодий вік і брак професійного досвіду, вдалося. Її фільм «Кров» за оповіданням Нодара Думбадзе, який уже був презентований як київським, так і грузинським глядачам (картину демонстрували в Тбілісі, райцентрі Чохатаурі й селі Хідіставі, де народився Нодар Думбадзе), просякнутий повагою, душевністю і мудрістю: до Грузії, України, людини. Ірина зняла й показала «Кров» у Грузії, на батьківщині Нодара Думбадзе, фактично коштом своїх рідних (Університет ім. І. Карпенка–Карого надав кіноплівку, а також сплатив виконання монтажних робіт і виготовлення грузиномовної копії фільму; Посольство Грузії в Україні компенсувало транспортні витрати, пов’язані з однією з перших поїздок режисера до Грузії).]]></description>
        <category><![CDATA[Лілія БОНДАРЧУК]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/1842/164/65442</guid>
        <pubDate>Tue, 01 Mar 2011 00:00:00 +0200</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Дзвонити в усі дзвони]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/1419/164/49985]]></link>
        <description><![CDATA[Олена Задубовська у книзі «Лікування дзвоном» зазначає: «Російські дослідники ще в 70–х роках минулого століття встановили, що такі недуги, як безпідставна тривога, страхи, нервозність і безсоння, прекрасно лікуються дзвоном. ... прослуховування музичних творів, виконаних на дзвонах, виліковує тяжкі види депресій та інших психічних захворювань. Пречудово лікує безсоння й малиновий церковний дзвін».
Утім аудіозапис церковних дзвонів у форматі МР3 передає значною мірою збіднілий спектр звуку. Якщо є можливість, ліпше слухати «живий» дзвін, причому якомога ближче до джерела. Хоча б один раз на рік! В ідеалі — самому «надзвонитися»!
«Голос» «живого» дзвона має знеболювальний ефект і згубно діє на хвороботворні віруси та мікроорганізми. 
Дзвіниця Михайлівського Золотоверхого монастиря привертає увагу завдяки карельйону — музичному інструментові, який об’єднує 51 дзвін.
Автор української дзвіниці–карельйону — Георгій Черненко. На дзвонах Георгій Васильович грає з дитин­ства. Закінчивши Консерваторію ім. П. Чайковського (за класом «Ударні інструменти»), він понад тридцять років працює в оркестрі Національного заслуженого академічного Українського народного хору ім. Г. Верьовки. Крім того, заснував ансамбль ударних інструментів ARS NOVA й ансамбль дзвонарної музики «Київські дзвонарі». Професор Університету культури і мистецтв.]]></description>
        <category><![CDATA[Лілія БОНДАРЧУК]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/1419/164/49985</guid>
        <pubDate>Wed, 03 Jun 2009 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
</channel>
</rss>
