<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss version="2.0" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom">
<channel>
<title>Лідія КОРСУН</title>
<link>https://umoloda.kyiv.ua/number/p-0/a-319</link>
<atom:link href="https://umoloda.kyiv.ua/rss/number/p-0/a-319" rel="self" type="application/rss+xml" />
<description>Новини від видання "Україна молода"</description>
<language>uk</language>
<image>
    <link>https://umoloda.kyiv.ua/number/p-0/a-319</link>
    <url>https://umoloda.kyiv.ua/img/site/logo.png</url>
    <title>Лідія КОРСУН</title>
</image>
    <item>
        <title><![CDATA[Герой із бандурою]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/1308/164/46204]]></link>
        <description><![CDATA[Другого грудня Надзвичайний та Повноважний Посол України в США Олег Шамшур вручив спеціальний диплом та орден «Герой України», присвоєний «... за визначний особистий внесок у справу національного і духовного відродження України, поширення української культури і кобзарського мистецтва у світі» колишньому диригентові й керівникові Капели бандуристів ім. Тараса Шевченка у США Григорію Китастому, його сину Андрію.]]></description>
        <category><![CDATA[Лідія КОРСУН]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/1308/164/46204</guid>
        <pubDate>Thu, 11 Dec 2008 00:00:00 +0200</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Пластична виразність поетки та скульптора]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/1229/164/43542]]></link>
        <description><![CDATA[Міртала Пилипенко та її сестра Ася Гумецька, професор філології Мічиганського університету, доньки відомого в Україні письменника та громадського діяча, засновника Спілки селянських письменників «Плуг» Сергія Пилипенка та Тетяни Кардиналовської — перекладача, викладача, автора споминів «Невідступне минуле». У 1933 році Сергія Пилипенка заарештували як «ворога народу». Лише в 1998 році, коли були відкриті архіви, сестри дізналися, що батько навіть не дістався до Сибіру — був замордований в застінках НКВС. Під час війни Мірталу разом із матір’ю та сестрою німці вивезли в Німеччину як остарбайтерів. У 1947 році родина емігрувала до США. 
Художню освіту Міртала здобула в мистецькій школі при Бостонському музеї мистецтв. Скульптурі вона присвятила більше 40 років.]]></description>
        <category><![CDATA[Лідія КОРСУН]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/1229/164/43542</guid>
        <pubDate>Wed, 20 Aug 2008 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Температура темпераменту]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/963/183/35013]]></link>
        <description><![CDATA[...Здавалося, ми дещо знали про цю країну, то ж і відкривати там нiби нічого. Бразилія — це перш за все карнавал, самба, ламбада, тропіки, пляжі, Амазонка,— найповноводніша річка у світі, джунглі, папуги, дорогоцінне каміння... Бразилія — це найбільша країна Латинської Америки, п'ята у світі за величиною території. А з ключових відомих слів: Пеле, «Маракана», Жоржі Амаду, який продав 50 млн. своїх книг-бестселерів на 50 мовах світу і якому лише з фатальної несправедливості не дали Нобелівську премію. Ну а Ріо-де-Жанейро — це вітрина країни. Ось тільки залишалося пересвідчитись, що Ріо, ця нездійснена мрія Остапа Бендера, — дійсно щось дивовижне.]]></description>
        <category><![CDATA[Лідія КОРСУН]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/963/183/35013</guid>
        <pubDate>Thu, 26 Jul 2007 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Моління з листочками коки]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/752/204/27345]]></link>
        <description><![CDATA[Правду кажучи, перше враження від Перу було жахливим. Уявіть собі: більше семи годин перельоту з Ньюарку (це в США) до аеропорту Ліми — модерного, як і всі міжнародні порти. Десять годин чекання подальшого одногодинного рейсу до аеропорту міста Куско. Далі — маленьким автобусом-таксі в «глибинку». Пейзажі за вікном: навкруги запиленої густим глиняним порохом дороги — руді, лисі гірські хребти. 
      Ось перше на нашій дорозі  поселення з глиняними халупами, повз які уздовж вузенької вулиці виставлені столи-лави з  сільським крамом: щойно забиті кури з лапами сторчма, ще паруюче м'ясо на кшталт воловини чи свинини, виставлених на шматочках сірої, запраної, тканини. (Це пізніше  дізналася, що в Перу майже не вживають яловичини,  йому адекватне м'ясо лами і її різновидності — альпаки, з їхнього ж молока роблять сири, бринзу). Повз цей «торговий ряд», ледве не зачіпаючи його бортом, посувається наш автобусик. Бідно зодягнені,  маленькі на зріст засмаглі люди  в пончо  і без, великі зграї обідраних дітей, мов циганчата. Ось порпається у смітті бездомна  чорна худа свиня. У  мізках — перша паніка: «Боже милий! Куди і для чого я сюди забралась?..»
      ...І як потім під  кінець подорожі була засоромлена моя нетерпелива, егоїстична совість.  І скільки захоплюючих емоцій виливаю я тепер на бідні голови моїх друзів і незнайомців! Результат виявився абсолютно позитивним в усіх відношеннях — духовному, емоційному, інформаційному. І це я намагатимусь довести в цій неквапливій, як споконвічний образ життя інків, розповіді.]]></description>
        <category><![CDATA[Лідія КОРСУН]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/752/204/27345</guid>
        <pubDate>Tue, 12 Sep 2006 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Етюди про любов і пісню]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/677/303/24620]]></link>
        <description><![CDATA[...Була весна 1923 року. Клава — донька бухгалтера і домогосподарки з пролетарського району Харкова, Москалівки, — тільки-но закінчила школу. Їй — неповних 17 літ. Подруга намовляє її піти «записатися» в артистки. Вони обирають найпопулярніший у місті театр (нині це Драматичний театр імені Тараса Шевченка) і йдуть до його художнього керівника Миколи Миколайовича Синельникова, який був на ті часи не менш відомим і знаменитим, ніж Станіславський, Вахтангов, Мейєрхольд.]]></description>
        <category><![CDATA[Лідія КОРСУН]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/677/303/24620</guid>
        <pubDate>Tue, 23 May 2006 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[«Люблю. щоб було багато гармонiї»]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/626/164/22686]]></link>
        <description><![CDATA[Київський віртуоз-скрипаль Василь Попадюк знаний півсвітові. Нашим українським талантом захоплюються перші особи іноземних держав, дипломати й бізнесмени, багаті й знамениті, досвідчені музиканти, колеги й непідготовлені слухачі. Король Хусейн дарує йому іменний годинник. Королева Софія запрошує повторювати візити-концерти. В Іспанії його називають «Живим нервом», «Маестро скрипка», в Америці — «Золотою скрипкою», в Канаді, де він переміг у півфіналі конкурсу СВS Great Canadian Music Dream, — «Сучасним Паганіні». Ним захоплюється і пишається українська діаспора американського континенту: «ще один наш феномен», «ще один, хто славить Україну».]]></description>
        <category><![CDATA[Лідія КОРСУН]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/626/164/22686</guid>
        <pubDate>Thu, 02 Mar 2006 00:00:00 +0200</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Ген дисидентства]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/540/163/19525]]></link>
        <description><![CDATA[Цього жовтня в Колумбійському університеті відбулись чергові, П'яті «Григоренківські читання», організовані спільно з Фондом Григоренка в рамках Українських студій Гарріманського інституту Колумбійського університету. Учасниками англомовних читань були як етнічні українці, так і американці, які відвідують Українські студії Колумбійського університету або цікавляться  українською тематикою. Зустріч зафільмували французькі документалісти. А все почалось з велелюдних Днів пам’яті Петра Григоренка, організованих у 1992 році в Києві і Москві... Дисидентство українського правозахисника Петра Григоренка було особливим. Серед правозахисників 60-х років і пізніше (окрім Сахарова — вченого зі світовим іменем) він мав найвищі звання та посади представника радянського істеблішменту: генерал, професор, начальник кафедри кібернетики Військової академії ім. Фрунзе (Москва)...]]></description>
        <category><![CDATA[Лідія КОРСУН]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/540/163/19525</guid>
        <pubDate>Thu, 27 Oct 2005 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Ще не вмерла Україна у США?]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/513/158/18544]]></link>
        <description><![CDATA[На Віктора Ющенка чекали українці Нью-Йорка, парафіяни обох нью-йоркських церков — католицької святого Юра і православної — святого Володимира, працівники Українського музею мистецтв і, зичайно, 370 зголошених представників громади на урочистому банкеті. Всі готували сценарії, виступи, привітання на підйомі і пафосі святкування 14-ї річниці незалежності в Києві, коли Президент інформував усю Україну про єдність команди, задоволення від роботи свого уряду, втілення ідей революції.]]></description>
        <category><![CDATA[Лідія КОРСУН]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/513/158/18544</guid>
        <pubDate>Tue, 20 Sep 2005 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Школа сімейного життя]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/492/188/17805]]></link>
        <description><![CDATA[Історія Вероніки, яка нині стала всесвітньо відомою саксофоністкою, буквально приголомшила глядачів Клубу українського кіно при Колумбійському університеті Нью-Йорка, де з ініціативи його президента Юрія Шевчука був показаний український документальний фільм «Вероніка і саксофон» за участю молодої режисерки з Києва Олени Фетісової. (До слова, нещодавно фільм отримав диплом 1-го Фестивалю документального кіно «Контакт» у Києві). І річ не в тім, що 23-річна Вероніка ще студенткою здійснила успішні концерти в Києві, Москві, Парижі, що вона талановита і її, напевне, чекає успішне майбутнє. Всіх нас, глядачів, зворушило саме те, ціною яких зусиль зуміла вона реалізуватися. Адже раннє дитинство, від народження до семи років, вона провела в будинку для сиріт у Криму, звідкіля її взяла на виховання у свій родинний дитячий будинок жителька Сімферополя Ірина Кожухарова, яка і дала їй своє прізвище. Тому її родина — це мама Ірина і більше десяти братів і сестер — теж колишніх сиріт. І саме завдяки підтримці Ірини Іванівни Вероніка продовжувала своє захоплення грою на саксофоні, в 14 років вступила в московське Гнесінське музичне училище і закінчила його. Нині навчається в Музичній академії, бере участь у мастер-класах у Парижі, у Міжнародному конкурсі саксофоністів у Брюсселі. І ось стала героїнею документальної кінорозповіді, що теж пішла світом...]]></description>
        <category><![CDATA[Лідія КОРСУН]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/492/188/17805</guid>
        <pubDate>Thu, 18 Aug 2005 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
</channel>
</rss>
