<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss version="2.0" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom">
<channel>
<title>Тарас ЧУХЛІБ, директор Науково-дослідного інституту козацтва при Інституті історії України НАН України.</title>
<link>https://umoloda.kyiv.ua/number/p-0/a-225</link>
<atom:link href="https://umoloda.kyiv.ua/rss/number/p-0/a-225" rel="self" type="application/rss+xml" />
<description>Новини від видання "Україна молода"</description>
<language>uk</language>
<image>
    <link>https://umoloda.kyiv.ua/number/p-0/a-225</link>
    <url>https://umoloda.kyiv.ua/img/site/logo.png</url>
    <title>Тарас ЧУХЛІБ, директор Науково-дослідного інституту козацтва при Інституті історії України НАН України.</title>
</image>
    <item>
        <title><![CDATA[«Переяславська рада» в Сибіру]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/145/163/4794]]></link>
        <description><![CDATA[У середині XVII століття Сибір уже асоціювався в Московській державі з місцем заслання, головним чином політичного. Одним із перших українських арештантів, засланих до Тобольська, був полковник Іван Нечай, зять Богдана Хмельницького, звинувачений у 1659 році московською владою за те, що організував білоруську козаччину в адміністративному устрої Війська Запорозького, а не Московської держави. Згодом за ним пішли на заслання наші гетьмани Дем'ян Многогрішний (на Забайкалля) та Іван Самойлович (до Тобольська), де й померли. Традиція переселення до Сибіру політичних в'язнів міцно вкоренилася в Російській імперії, а пізніше «розквітла» і в СРСР.]]></description>
        <category><![CDATA[Тарас ЧУХЛІБ, директор Науково-дослідного інституту козацтва при Інституті історії України НАН України.]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/145/163/4794</guid>
        <pubDate>Tue, 23 Mar 2004 00:00:00 +0200</pubDate>
    </item>
</channel>
</rss>
