<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss version="2.0" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom">
<channel>
<title>Персоналії</title>
<link>https://umoloda.kyiv.ua/number/p-0/303/</link>
<atom:link href="https://umoloda.kyiv.ua/rss/number/p-0/303/" rel="self" type="application/rss+xml" />
<description>Новини від видання "Україна молода"</description>
<language>uk</language>
<image>
    <link>https://umoloda.kyiv.ua/number/p-0/303/</link>
    <url>https://umoloda.kyiv.ua/img/site/logo.png</url>
    <title>Персоналії</title>
</image>
    <item>
        <title><![CDATA[Михайло Слабошпицький: З мільйонерами спілкуватися нескладно]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/912/303/33217]]></link>
        <description><![CDATA[— Пане Михайле, українські меценати дають гроші на благочинність і, на відміну від спонсорів, не вимагають сатисфакції у вигляді піару. Для наших людей це якось не характерно, тож серед членів Ліги українських меценатів є «тубільні» українці, чи у вас лише представники діаспори?
      — Звісно, є. Наприклад, президент Ліги Володимир Загорій — генеральний директор фармацевтичної фірми «Дарниця». Його на цю посаду рекомендував засновник Ліги Петро Яцик, який вважав, що президент цієї організації повинен бути з України. У нас є й колективні члени: нафтопровід «Дружба», фундація ім. Івана Багряного. Тривалий час членом Ліги була кондитерська фірма «Світоч». Але після того, як її продали фірмі «Нестле», вона автоматично вибула. «Оболонь» часто з нами співпрацює, але «шлюб» ми офіційно ще не оформили.]]></description>
        <category><![CDATA[Персоналії]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/912/303/33217</guid>
        <pubDate>Fri, 11 May 2007 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Dj Паша — радість наша]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/870/303/31695]]></link>
        <description><![CDATA[Нещодавно до обов'язків теле- та радіоведучого, а також «заводіли» на великих концертних шоу, постійного учасника (тією чи іншою мірою з української сторони) пісенного конкурсу «Євробачення», автора слів до пісень українських виконавців, чоловіка та батька Павла Шилька (DJ Паші) додалася і посада президента Гала Медіа Україна (включає «Гала-радіо», інтернет-портал «Гала.Нет» та телевізійну студію «Гала TV-продакшн»). От і реальний приклад selfmademan. На радіо DJ Паша потрапив випадково. Пригадує, що на студентській вечірці хтось із друзів мимохідь сказав веселому Павлу, мовляв, тобі на радіо треба працювати. А наступного дня на очі випадково потрапило оголошення про вакансії на щойно створеному  «Гала-радіо», і через деякий час Павло почав там вести хіт-парад під назвою «Пашина  двадцятка», який сьогодні уже називає старожилом ефемок. Потім було ранкове шоу «Давай вставай», курс англійської мови діджея Паші, участь у різноманітних шоу «дорогами країни» та роль імпресаріо великих  акцій, включно з київським «Євробаченням». Тепер DJ Паша — це бренд.]]></description>
        <category><![CDATA[Персоналії]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/870/303/31695</guid>
        <pubDate>Fri, 02 Mar 2007 00:00:00 +0200</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Лірник і казкар]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/845/303/30767]]></link>
        <description><![CDATA[«Мамо, а мене лірник Сашко по голівці погладив!» Моя дитина була просто в захваті від того, що побачила «в живу» автора казок, які вона любить слухати перед сном. Диски з українськими казками — про веселого Шевця і Смерть, про чумаків, козаків-характерників — у нашій та багатьох інших сім'ях слухають усі: і дорослі, й діти. І справа не лише у тому, що казки цікаві, оповідач майстерний, і музичний супровід підібрано блискуче. Насправді казки лірника Сашка — це ледь не єдина достойна альтернатива сонму російськомовної аудіопродукції для дітей, яка заполонила наші музичні магазини. 
      24 січня лірник Сашко (в «миру» Олександр Власенко) святкував свій день народження. На питання, скільки ж йому років, він відповів: 
      — А ви напишіть так: «Двадцять», — збрехав Сашко і почервонів». То ми так і пишемо. А заодно вітаємо найкращого і, на жаль, єдиного сучасного українського казкаря. А читачам пропонуємо інтерв'ю, записане з паном Олександром у «Могилянці» після Вечора повстанської пісні.]]></description>
        <category><![CDATA[Персоналії]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/845/303/30767</guid>
        <pubDate>Fri, 26 Jan 2007 00:00:00 +0200</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Іван Дзюба: В Європі немає держав, які не мають універсальних енциклопедій... Крім України]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/815/303/29668]]></link>
        <description><![CDATA[Інститут енциклопедичних досліджень маленький-маленький. Як мізки нації — хотілося саркастично кинути. Втім, мізки у нації більші, точно. Грошей на них у державної машини не вистачає. Тому скажу так: Інститут енциклопедичних досліджень, розташований в одному крилі старої будівлі на Терещенківській, своїм декаданським iнтер'єром метафоризує ту мізерну увагу, яку держава приділяє мізкам нації. 
      Відідлів у інституті всього два. Один з них — загальних енциклопедичних досліджень — очолює академік Іван Михайлович Дзюба, якого часто пафосно називають «совістю нації». А позаяк совісті в нації менше, ніж мізків, то ми з приємністю констатуємо це рідкісне поєднання. Іван Дзюба очолює групу з підготовки проекту Універсальної Енциклопедії.  Держава без власної повномірної енциклопедії — це начебто розумово відстала дитина, такий собі постколоніальний продукт компрачікосів, який ще не отямився після сидіння у діжці. Згадана група є й справді просто групою високочолих ентузіастів, а не спеціально запрошеним державою під карколомні гранти хуралом. Панів Дзюбу, Поповича, Стріху, Панченка, Лісового, Гловаху ніхто до напрацювань «Великої української енциклопедії» не припрошував. Це суто їхня ініцатива. Сказано ж — совість нації. Отже, сидячи у високому робочому кабінеті Івана Михайловича на Терещенківській, скупо обставленому нудними, ще радянськими шафами, ми говоримо тільки про можливість (неможливість) видання в Україні власної Універсальної Енциклопедії.]]></description>
        <category><![CDATA[Персоналії]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/815/303/29668</guid>
        <pubDate>Fri, 08 Dec 2006 00:00:00 +0200</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Ігор Осташ: Додавайте в яблука корицю]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/800/303/29121]]></link>
        <description><![CDATA[Депутат Верховної Ради попереднього скликання Ігор Осташ, а нині — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді — повiдав «УМ» про єдину справжню опору людини в цьому хисткому світі — про свою сім'ю. Він називає десятирiчного сина Данилом Осташем — повним ім'ям, що засвідчує і повагу до «спадкоємця», і власну гордість чоловіка, що виконав головний заповіт життя — привів у світ сина. Він також називає доньку-студентку Наталочкою, а дружині — письменниці Марині Гримич (яка вивела коханого чоловіка як головного героя в своєму романі «Егоїст») — обіцяє створити «ідеальні умови» для її творчості. Все це може видатися претензійним і штучним, але Осташ виглядає цілком щирим. А ще — задоволеним і  просвітленим. «УМ» вдалося записати Осташа буквально за кілька днів до його відльоту в Оттаву. Ми пройшлися трохи київськими парками — запаморочливо красивими у барвах тоді ще золотої осені... Осташ бідкався, що так мало буває в подібних чарівних куточках Києва й принагідно попрощався з каштанами, дрімотними алеями і парковою тишею. На нього вже чекали інша країна, інший часовий пояс і зовсім інше життя...]]></description>
        <category><![CDATA[Персоналії]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/800/303/29121</guid>
        <pubDate>Fri, 17 Nov 2006 00:00:00 +0200</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Ірен Роздобудько: Я не нав'язую читачам свої мелодрами]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/800/303/29122]]></link>
        <description><![CDATA[Ірен Роздобудько народилася 3 листопада в Донецьку. Закінчила заочне відділення Київського факультету журналістики. Працює від 16-ти років. Пройшла нелегкий шлях від телетайпістки і диктора радіопередач на металургійному заводі до головного редактора престижного глянцю «Караван историй». Пише тексти від шести років. Автор двох збірок поезій та численних романів українською, найпомітніші з яких «Мерці», «Ескорт у смерть», «Гудзик», «Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, непридатних до життя», «Зів'ялі квіти викидають» тощо. Лауреат багатьох літературних конкурсів. 
      Ми зустрілись із Ірен Роздобудько в кав'ярні «Барабан», хоча можна було б пошукати затишніше місце. Але для ділової жінки, яка весь час поспішає, вирішальним є зручне розташування кав'ярні. Отже, наша розмова точиться біля сірої будівлі Хрещатика, 26, де Ірен колись працювала.]]></description>
        <category><![CDATA[Персоналії]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/800/303/29122</guid>
        <pubDate>Fri, 17 Nov 2006 00:00:00 +0200</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Хуліганство у «Колисковій» із «Халепою»]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/754/303/27421]]></link>
        <description><![CDATA[Учора ввечері гурт «Воплі Відоплясова» у Київському театрі ляльок представив новий відеокліп на стару пісню «Колискова».
       Звісно, було наївно сподіватися, що це буде відео з якоюсь лагідною дитячою пісенькою та немовлям у колисці. Як це притаманно всім акціям, організованим Олегом Скрипкою, презентація відбулася більш ніж оригінально — з відчуттям смаку, бурхливості уяви. А ще — з великим бажанням вказати на дефекти сучасного культурного та духовного світобачення людської натури.]]></description>
        <category><![CDATA[Персоналії]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/754/303/27421</guid>
        <pubDate>Thu, 14 Sep 2006 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Олег Скрипка: Тепер «помаранчеві» й «сині» цілуються і разом їздять у Монте-Карло, а ми виглядаємо, як дурні]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/754/303/27420]]></link>
        <description><![CDATA[Олег Скрипка завжди був багатогранною й дуже цікавою особистістю. Окрім співу, гри на баяні та трубі у «Воплі Відоплясова» — культовому рок-гурті з 20-лiтньою історією, він продюсує молодих фольк-виконавців, створює успішні фестивальні проекти, серед яких —  «Країна мрій» і «Рок-січ», робить різноманітні музичні аранжування, веде радіопрограму, грає в театрі (Петро у виставі «Наталка Полтавка»), знімається у телевізійних мюзиклах, озвучує мультики, організовує вечорниці... До всіх регалій два роки тому Олег здобув ще й неофіційний статус громадянина-героя за активну участь у передвиборчих подіях та Помаранчевій революції (хоча після того відмовився від звання заслуженого артиста України, що йому намагалася присвоїти влада, за яку він боровся). Олегові заяви, оцінки, в тому числі щодо політичної ситуації, — часто гострі, проте правдиві. Зі  Скрипкою завжди цікаво спілкуватися на будь-які теми. Цього разу ми обрали для розмови таки політику, зважаючи на останні політичні події в країні. Думки Олега Скрипки з цього приводу — в ексклюзивному інтерв'ю «УМ».]]></description>
        <category><![CDATA[Персоналії]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/754/303/27420</guid>
        <pubDate>Thu, 14 Sep 2006 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Космiшна Мануна]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/727/303/26419]]></link>
        <description><![CDATA[Колись один iз найекстравагантніших ведучих каналу «М1» був зіркою «Території А» і в гурті «The Вйо» співав про космішну, мануну, ганджу і зорі, які пропливали кролем на схід. Нема уже ні «The Вйо», ні «Території А», народилися діти, і зараз Мирослав Джонович хіба імпровізує їм колискові: Корнію – три роки, Булату вчора виповнився рочок. До речі, Кувалдін напівжартома прогнозує, що запам'ятають вони не його римування, а мамині співанки: вона не тільки знає автентичні тексти колиханок (народилася в Коломиї), а й уміє їх співати (виконувала бек-вокальні партії у зірковий для «Братів Гадюкіних» час) — «Про Марійку і Іванка, і що хтось там вцілив (зі страждаючим обличчям) у самі груди». Словом, iз Кувалдіна зразка 90-х залишилася хіба справжнісінька грива дредів, ну і екзотичний колір шкіри. Хоча ні, креативна натура у нього залишилася — Мирослав традиційно в пошуку, амбітно запевняє: «Якщо у діаманта є декілька граней, то він може виблискувати всіма ними».]]></description>
        <category><![CDATA[Персоналії]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/727/303/26419</guid>
        <pubDate>Fri, 04 Aug 2006 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Посол США в Україні Вільям Тейлор: Ми зацікавлені, щоб демократія в регіоні, центром якого є Україна, розвивалася]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/699/303/25398]]></link>
        <description><![CDATA[Позавчора новий амбасадор Сполучених Штатів вручив вірчі грамоти Президентові України. Того ж вечора відбулася перша з'ява Вільяма Тейлора «на люди»: він постав перед фото- та телеоб'єктивами понад півсотні журналістів. На першій у Києві прес-конференції амбасадора Тейлора представляли урочисто, як зазвичай представляють у США президентів: «Пані та панове, шостий посол Сполучених Штатів Америки в Україні Вільям Тейлор».]]></description>
        <category><![CDATA[Персоналії]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/699/303/25398</guid>
        <pubDate>Fri, 23 Jun 2006 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
</channel>
</rss>
