<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss version="2.0" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom">
<channel>
<title>УМний репортаж</title>
<link>https://umoloda.kyiv.ua/number/p-0/251</link>
<atom:link href="https://umoloda.kyiv.ua/rss/number/p-0/251" rel="self" type="application/rss+xml" />
<description>Новини від видання "Україна молода"</description>
<language>uk</language>
<image>
    <link>https://umoloda.kyiv.ua/number/p-0/251</link>
    <url>https://umoloda.kyiv.ua/img/site/logo.png</url>
    <title>УМний репортаж</title>
</image>
    <item>
        <title><![CDATA[«Небезпечне» мистецтво,]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/664/251/24099]]></link>
        <description><![CDATA[«В усьому світі, ще з часів стародавнього Китаю i до сьогодні, піротехніка вважається мистецтвом, — емоційно розповідає мені президент Асоціації піротехнiків України Сергій Вишневецький. — Тоді як в Україні рідні правоохоронці ставлять нашу справу ледь не на третє місце після торгівлі зброєю i проституції. Але ж залпи салютів i постріли петард — не одне й теж саме, що залпи артилерії чи автоматні черги!» 
      У цьому питанні кожен може й погодитися, й заперечити. Головне полягає в іншому — сучасного українця, особливо з великого міста, вже важко здивувати яскравим салютом чи петардою під ногами. Бо сприйняття людським морем яскравої краси  «драконових хвостів» чи «пелюсток хризантем», що шиплять і сипляться на землю, та небезпечнi iгри школяра, який лякає петардою вчительку або ветерана, як кажуть в Одесі, — двi великi різниці. Бо піротехніка вже міцно ввійшла в наше життя, стала обов'язковим атрибутом масових гулянь навіть у райцентрах. Та й окремі громадяни, якщо в кишені завалялася «зайва копійка», цілком здатні влаштувати непоганий феєрверк за 200-400 гривень на день народження когось із близьких, а подвоївши-потроївши цю суму — справжнє свято на корпоративній вечірці. Що вже казати про переддень новорічних свят, коли люди розгрібають з прилавків петарди, хлопавки, салюти, ракети i феєрверки ледь не мішками. Щоб було із чим на двір після дванадцятої вийти. Здавалося б, у торгівців піротехнікою за таких умов саме життя має бути схожим на свято. Наскільки це так, спробувала з'ясувати «УМ».]]></description>
        <category><![CDATA[УМний репортаж]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/664/251/24099</guid>
        <pubDate>Fri, 28 Apr 2006 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Читають усі!]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/591/251/21398]]></link>
        <description><![CDATA[Сто кілометрів на тиждень доводиться долати велосипедом листоноші Любові Сергійчук із села Цепцевичі, що в Сарненському районі на Рівненщині, аби рознести спраглим на новини землякам свіжі газети та журнали. Звична шкіряна поштарська сумка вже давно стала замалою, тож на кермі — стандартна «базарна» торба, вщент навантажена періодикою: в 440 дворах Цепцевичів лише «України молодої» нині передплачують 149 примірників.]]></description>
        <category><![CDATA[УМний репортаж]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/591/251/21398</guid>
        <pubDate>Thu, 12 Jan 2006 00:00:00 +0200</pubDate>
    </item>
</channel>
</rss>
