<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss version="2.0" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom">
<channel>
<title>День сміху</title>
<link>https://umoloda.kyiv.ua/number/p-0/231</link>
<atom:link href="https://umoloda.kyiv.ua/rss/number/p-0/231" rel="self" type="application/rss+xml" />
<description>Новини від видання "Україна молода"</description>
<language>uk</language>
<image>
    <link>https://umoloda.kyiv.ua/number/p-0/231</link>
    <url>https://umoloda.kyiv.ua/img/site/logo.png</url>
    <title>День сміху</title>
</image>
    <item>
        <title><![CDATA[Одеса Жванецького]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/1859/231/66057]]></link>
        <description><![CDATA[Колись Михайло Жванецький писав: «Письменників в Одесі багато, тому що нічого не потрібно вигадувати. Щоб написати оповідання, треба відкривати вікно — і записувати». Скориставшись цією порадою, відкривши вікно в одеському дворику тепер, швидше, станеш хуліганом, ніж письменником. Змінився час — змінились люди... Що сталося з Одесою? Чому сьогодні вона зовсім не схожа на те «досить гарне місто на нашому Півдні та чиїйсь Півночі», про яке писав і пише Михайло Михайлович? «Одеса тут більше не живе», — як завжди влучно підмітив сатирик. Так, одесити, про яких він писав, роз’їхалися по світу. Але залишилися вулиці, будинки та навіть установи, де бували персонажі Жванецького, де виріс і загострив перо він сам.]]></description>
        <category><![CDATA[День сміху]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/1859/231/66057</guid>
        <pubDate>Fri, 01 Apr 2011 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[ДОСІ АКТУАЛЬНО]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/1627/231/57348]]></link>
        <description><![CDATA[Давненько вже не бачила 

Синка свого мати, — 

З того часу, як обрали 

Його в депутати.]]></description>
        <category><![CDATA[День сміху]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/1627/231/57348</guid>
        <pubDate>Thu, 01 Apr 2010 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Не до жартів]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/1627/231/57349]]></link>
        <description><![CDATA[1 та 2 квітня в Одесі традиційно проведуть «Гуморину–2010». А ще не так давно День сміху, який уже давно став візитною карткою міста, був під загрозою зриву. Проти проведення свята виступили православні одесити, адже цьогоріч 1 квітня припадає на Чистий Четвер Страсної Седмиці, — цього дня масові гуляння просто неприпустимі. 28 березня кілька сотень людей пройшлися вулицями міста, щоб висловити свій протест.]]></description>
        <category><![CDATA[День сміху]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/1627/231/57349</guid>
        <pubDate>Thu, 01 Apr 2010 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Гумор як робота]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/1627/231/57347]]></link>
        <description><![CDATA[Ідея зробити першоквітневе інтерв’ю з Анатолієм Литвиновим, найкращим читцем гумору в 70—90–ті роки (хто не пам’ятає його хіт «Як ми з кумом вареники варили» і взагалі весь кумівський цикл Павла Глазового), була майже концептуальною: так набив оскомину сучасний гумор із жартами нижче пояса. Але втілити цю ідею в життя виявилося не так просто. Анатолій Васильович, якому зараз 73 роки, переніс інсульт і з дому не виходить. «Що ви вигадуєте? Навіщо вам моє інтерв’ю, я вже в минулому, питайте тих, хто крутиться по телевізору». І все ж, відірвавшись від спільного з онуком перегляду мультиків, Анатолій Васильович поспілкувався з журналістом «УМ» по телефону: згадав часи Глазового і Шарварка, розповів, як починаючи з 1 квітня 10 днів підряд з переаншлагами в палаці «Україна» проходив фестиваль гумору «Вишневі усмішки», як міністр культури СРСР Демичев захистив їх перед українським Мінкультом. «А ви не знаєте, чого учора не було Ані Безулик?» — раптом перескочив з однієї теми на іншу артист. «Кажуть, ніби закінчився контракт із телеканалом», — відповідаю. «Отак скоро усе закінчиться, — невдоволено буркоче Литвинов. — Я газет не читаю, дивлюсь новини по телевізору, «Велику політику». Я не дуже люблю цього Савіка Шустера, а програма Ані Безулик мені сподобалась, і я здивувався, коли вона не вийшла, подумав, що це вже «пєрвиє звоночкі». 

Насправді, крім розмови, це ще й був невеликий концерт для одного слухача — Анатолій Литвинов по пам’яті розповів кілька довжелезних гуморесок Павла Глазового і більше того — фрагменти виступів болгарською і сербською мовами. Так дивно було чути цей знайомий із дитинства голос, інтонації, акторську майстерність, і так шкода, що «сучасний телевізор» не показує українську естрадну класику бодай інколи.]]></description>
        <category><![CDATA[День сміху]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/1627/231/57347</guid>
        <pubDate>Thu, 01 Apr 2010 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Здрастуй, Маріє–брехухо]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/1135/231/40485]]></link>
        <description><![CDATA[1 квітня — брехня всесвітня! Ось і настав цей єдиний неповторний у році день, коли можна безбоязно пожартувати над власною дружиною, начальником чи просто хорошим другом. Як показують соцопитування, більше 70 відсотків людей збираються 1 квітня розіграти кого–небудь зі своїх знайомих. Причому, згідно з соціологічними дослідженнями, більше всього каверз слід очікувати від студентів і бізнесменів. А все–таки, що примушує людей, навіть позбавлених почуття гумору, неодмінно жартувати саме цього дня? Коли зародилася ця традиція?]]></description>
        <category><![CDATA[День сміху]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/1135/231/40485</guid>
        <pubDate>Tue, 01 Apr 2008 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Сміх та й годі]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/889/231/32363]]></link>
        <description><![CDATA[Завтра Одеса перетвориться на грандіозний цирковий майданчик — так місто відзначатиме черговий День сміху. На Дерибасівській знову зберуться тисячі людей з розмальованими щоками та перуками із фольги, з браслетами, які світяться у темряві, та перснями, які поливають перехожих водою. Кілька років тому мене перестріли навіть дівчата з величезною рибальською сіткою замість шалика (мабуть, русалки), тітонька, з ніг до голови замотана у бинти (єгипетська мумія?) і дядько... з обідком від унітаза на шиї (туалетне каченя?).]]></description>
        <category><![CDATA[День сміху]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/889/231/32363</guid>
        <pubDate>Sat, 31 Mar 2007 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Спадковий клоун]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/889/231/32364]]></link>
        <description><![CDATA[Обережно, аби не перечепитися, заходжу до тісної різнокольорової кімнати. На стінах — сліди минулих виступів у цирку: афіші. А зараз тут багато строкатого вбрання, серед якого виділяється костюм пірата, на цвяху висить знайомий з дитинства червоний поролоновий ніс. На підлозі примостився трохи сумний білий пудель... «Сміливіше! Це наша гримерна», — каже мені Ровшан Халікназаров, клоун Московського цирку на воді, який зараз гастролює в Києві.
      Сідаю на стілець. Готуюся до відкриття світу з невідомого досі боку: очима клоуна...]]></description>
        <category><![CDATA[День сміху]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/889/231/32364</guid>
        <pubDate>Sat, 31 Mar 2007 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Сьогодні — 1 квітня]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/646/231/23432]]></link>
        <description><![CDATA[]]></description>
        <category><![CDATA[День сміху]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/646/231/23432</guid>
        <pubDate>Sat, 01 Apr 2006 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Над ким сміємoся?]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/152/231/5131]]></link>
        <description><![CDATA[Хто б знав, що перше квітня — всесвітній день дурнів — насправді ассирійський Новий рік. Із першого тисячоліття до нової ери ассирійці святкували Новий рік аж 14 днів (куди там слов'янам!), починаючи з весняного рівнодення. «Апогеєм апофеозу» свята, коли після двотижневого запою всі були в «доброму гуморі», вавилоняни додумались саджати на трон першого-ліпшого дурня. Він укладав мир, оголошував війну, милував, страчував, а потім повертався справжній цар і дурня скидали з трону. Ймовірно, від цього і пішов вислів «валяти дурня». Саме так, упевнені вчені, вавилонський Новий рік трансформувався в день дурня, який згодом почали поважати у світі.]]></description>
        <category><![CDATA[День сміху]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/152/231/5131</guid>
        <pubDate>Thu, 01 Apr 2004 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
    <item>
        <title><![CDATA[Значок — ніщо, імідж — усе]]></title>
        <link><![CDATA[https://umoloda.kyiv.ua/number/152/231/5132]]></link>
        <description><![CDATA[Відомо, що представники кожної більш-менш видатної і конче потрібної професії мають свій фірмовий знак — уніформу, за якою їх можна ідентифікувати. Наприклад, міліціонери, лікарі, навіть двірники і прибиральники сміття. А що ж народні депутати? Невже гірші за сміттярів? Ні в якому разі, вирішили нардепи першого квітня й ухвалили закон, згідно з яким матимуть свою «робочу робу». Причому відрізнятимуться вони не лише від пересічних громадян,  й одне від одного. Окреме неповторне вбрання вирізнятиме обранців за фракційною приналежністю.]]></description>
        <category><![CDATA[День сміху]]></category>
        <guid>https://umoloda.kyiv.ua/number/152/231/5132</guid>
        <pubDate>Thu, 01 Apr 2004 00:00:00 +0300</pubDate>
    </item>
</channel>
</rss>
