Перед початком важливої, відповідальної й дуже брудної роботи лікарі рекомендують добре відпочити, аби братися до справи з новими силами. Кому-кому, а народним депутатам напередодні гарячої виборчої осені набратися сил нескладно, адже канікули у них тривають з 9 липня по 8 вересня, коли стартує нова, шоста, сесія ВР. При цьому ті народні обранці, які не надто полюбляють працювати з народом, могли спокійно вирушати на відпочинок хоч учора, адже попри те, що офіційно вакації починаються через тиждень, пленарних засідань більше не буде. Учора спікер Володимир Литвин, виступивши перед своєю парламентською паствою із заключною промовою, урочисто закрив останнє в цьому сезоні засідання Верховної Ради. Щоправда, перед тим нардепи заслухали ще й Прем'єр-міністра Віктора Януковича, який розхвалив свідому більшість за конструктивну роботу й виказав своє «фе» нехорошій опозиції, яка тільки й робить, що «шукає ворогів у межах держави і паплюжить державу за кордоном». Але «нехай», бо «Бог судія таким політикам і їхня совість, якщо вона в них є», — сказав Янукович. Вочевидь, образився на «наших українців» за те, що вони не захотіли слухати його промову й дружно вийшли з сесійної зали. Зате вірні Прем'єрові «Регіони України» компенсували своєму шефу неприємну ложку дьогтю медом оплесків і навіть вставанням з місць. Хоча краще б уже, мабуть, було одразу бухнутися на коліна.

Нарешті сталося те, чого так довго чекали всі, кому небайдужа доля України. «Коли ж ви об'єднаєтеся?» — запитували, з надією зазираючи в очі лідерів демократичних сил, виборці в різних куточках держави. «Передайте їм, що ми віримо в їхню мудрість — вони мусять бути разом!» — ледве не плакали в телефонну слухавку десятки читачів «УМ». І хто б не був на іншому кінці дроту — «тимошенківці» чи «ющенківці», одесити (або й донеччани) чи волиняки, сантехніки чи доктори наук — усіх їх об'єднувало одне: віра в те, що опозиційні політики потамують свої амбіції, забудуть про дрібні непорозуміння й сварки і пліч-о-пліч приведуть Україну до нового, світлого, заможного й демократичного життя. І хай би як пафосно це не звучало, але народ не помилився у своїх надіях. Учора лідери «Нашої України» та БЮТі — Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко — в урочисто-святковій атмосфері підписали угоду про створення «Сили народу». Саме так називатиметься коаліція двох (поки що) політичних сил, які віднині «офіційно» йтимуть до перемоги на виборах разом.

Сьогодні в Україні офіційно стартує виборча кампанія. І хоча весь агітаційно-пропагандистський бруд у нас іще попереду, вже зараз можна стверджувати напевне: попри те, що у житті нашої молодої держави ці великі президентські перегони вже не перші, ТАКОГО забігу Україна ще не бачила. Одні його учасники змагатимуться за збереження існуючого режиму, своїх капіталів, впливу та посад, інші намагатимуться розпочати новий, демократичний, етап розвитку держави. На кону стоять надто великі ставки, і від того, хто зірве банк, залежить доля не лише учасників мегаперегонів, які де-юре почалися цього дня, а й усього українського народу. Про те, якими, на їхню думку, будуть визначальні риси цієї доленосної кампанії, «УМ» вирішила поцікавитися в українських політологів.

Сьогодні всі представники народу України, які за віком підпадають під категорію «виборець звичайний», мають останню нагоду набрати у груди побільше повітря перед тим, як країна пірне у величезну калюжу під назвою президентські вибори. Щоправда, попри те, що виборча кампанія стартує вже завтра, основний її етап розпочнеться таки в неділю: саме цього дня, згідно з «Календарним планом основних організаційних заходів з підготовки та проведення виборів Президента України 31 жовтня 2004 року», розпочинається етап висування кандидатів на посаду глави держави. І потенційні учасники «мега-перегонів» уже готові до старту.

«Учора мені подарували солдатську каску. Я її приміряв і сказав, що Національна спілка журналістів до виборів готова», — так почав свій виступ на ІІІ Форумі журналістів «За прозорі вибори» голова НСЖУ Ігор Лубченко. За словами Ігоря Федоровича, він приїхав на вчорашнє медіа-зібрання просто від побитого редактора опозиційної буковинської газети «Час» Павла Кобевка, і це вже третій напад на журналіста за період, наближений до виборчої кампанії. Що ж буде далі?

Реформаторський процес іде повним ходом: поки Конституційний Суд вивчає ухвалені парламентом зміни до Основного закону, народні обранці теж склавши руки не сидять. Оскільки багато тонкощів політичної системи регулюють законодавчі акти, парламентарії ще перед тим, як узятися переписувати конституційні статті, домовилися переглянути й деякі закони. Скажімо, стовідсотково пропорційну систему виборів до Верховної Ради вже ввели, закон про вибори Президента ухвалили, а тепер справа дійшла й до давньої болячки — Державного реєстру виборців. Останні парламентські вибори (а також усі наступні довибори) яскраво продемонстрували, що зі списками громадян, наділених правом голосу, в нас далеко не все гаразд. Під час обговорення Закону «Про державну реєстрацію виборців», яке позавчора проходило у сесійній залі, народні депутати цитували листи від виборців, які по 30 років мешкали на одному місці й завжди сумлінно ходили голосувати, і тільки у 2002-му (2003-му, 2004-му) не знайшли у списках ні своїх прізвищ, ні — траплялося й таке — навіть багатоквартирних будинків, у яких прописані.

Схоже, що загальновідомі методи «вирішування проблем» деякими амбітними особами з Донецького регіону знаходять своє застосування і в спорті. Зокрема, всі підстави так вважати дає гострий конфлікт в українському боксі, який зараз сягає своєї кульмінації. На превеликий жаль, один із найпопулярніших видів спорту, на представників якого — братів Кличків — ледь не молиться вся нація, за сучасного керівництва прямує до занепаду і втрачає свої позиції на міжнародній арені. Аби пояснити суть проблеми, яку «УМ» уже порушувала в кількох публікаціях від 25 травня і 26 червня, нагадаємо, як розвивалися події, що призвели до конфлікту.

Останній місяць перед офіційним стартом виборчої кампанії засвідчив цікаві тенденції в «розкрутці» так званого «єдиного кандидата від влади». Та якщо нерви в самого Віктора Януковича ще тримаються в заведеній пружині, то деяким його донецьким соратникам явно не завадило б перевіритись у психоневролога.

Під спільним меморандумом, де йдеться, зокрема, про те, що «за роки незалежності Україна, на жаль, так і не стала національною державою української нації», внаслідок чого сьогодні ми маємо «неспроможність нинішньої влади забезпечити майбутнє України як суверенної, національної й демократичної держави», стоять підписи лідерів чотирьох націоналістичних організацій: голови Організації українських націоналістів Миколи Плав'юка, керівника ОУН (революційної) Андрія Гайдамахи, лідера Всеукраїнського об'єднання «Свобода» (донедавна — Соціал-національної партії України) Олега Тягнибока та голови Конгресу українських націоналістів Олексія Івченка.