Для того, щоб центральні телеканали приділили з'їзду провладної партії не кількасекундний, а принаймні кількахвилинний сюжет, треба зовсім небагато — всього-на-всього не підтримати Віктора Януковича й висунути власного кандидата у президенти. Саме завдяки такій простій схемі зібрання промисловців та підприємців України на свій партійний форум удостоїлося розлогих коментарів у випусках новин на всіх трьох перших кнопках наших телевізорів. Усі без винятку «підтемникові» телеканали старанно переконували глядачів, що хоча Анатолій Кінах і пішов у президенти від ПППУ, це рішення було ухвалене ледве не всупереч більшості делегатів, що півзалу Міжнародного центру культури та мистецтв (Жовтневого палацу) активно свистіли й протестували, висловлювали своє незадоволення підрахунком голосів, кричали «Януковича — на царство» тощо. У сюжетах — нарізка відповідних коментарів: делегат такий-то обурюється тим, що керівництво партії не врахувало думку більшості, яка прагне підтримати Прем'єр-міністра, директор сякий-то вважає, що лічильна комісія підтасувала результат «пепепеушного» волевиявлення...

Сьогодні на телеканалі «1+1» українці побачать Президента України: як розповів на вчорашньому брифінгу заступник голови АП Василь Базів, це буде інтерв’ю. Причому не для журналістів, а у вигляді відповідей на запитання телеглядачів. До подібного Л.Д. вдається не надто часто, тож можна припустити, що Президент збирається сказати своєму народові щось архіважливе (може, таки «махне» на третій термін!). А нагода справді поважна — сьогодні, 10 липня, минає рівно десять років з того часу, як українці, голосуючи в другому турі президентських виборів-94, обрали собі на почесну посаду доволі сіренького політика — Леоніда Даниловича Кучму.

Тезу про те, що президентські вибори мають стати боротьбою програм, а не брудних технологій, бодай натяками висловлюють усі кандидати «першого ешелону», хоча навряд чи в когось іще є сумніви щодо того, якими методами змагатиметься за перемогу свого кандидата влада. Але в те, що всі представники опозиції (до яких, окрім Віктора Ющенка та Олександра Мороза, з великою натяжкою можна віднести й Петра Симоненка) дотримуватимуться правил чесного поєдинку, дуже хочеться вірити. Тим паче, що програми діяльності, у яких кожен претендент на президентство представляє своїм потенційним виборцям власний план дій на посаді керівника держави — це справді вагомий аргумент на користь (або на шкоду) кандидата. Особливо якщо цей кандидат уже довів: він здатен не лише декларувати, а й виконувати свої обіцянки. Так, як це довів на посаді Прем'єра Віктор Ющенко, який першим з усіх учасників президентських перегонів-2004 оприлюднив свою програму.

Професію народного депутата та вчителя, як відомо, споріднює канікулярний час, що настає в липні і триває до початку вересня. Саме на відпочинок у рідний Львівський округ вчора зранку виїхав на своїй автомашині народний депутат України Андрій Шкіль (фракція БЮТ). Як написали б белетристи, був чудовий літній ранок... Проте лірика обірвалася за кілька кілометрів до Житомира. Приблизно в районі села Глибочиця авто нардепа заблокували дві машини — чорний БМВ та сріблястий «Мерседес». Андрій був змушений зупинитися, після чого, опустивши скло, поцікавився у кількох молодиків, що вискочили з машин, в чому, власне кажучи, справа. Відповіддю йому був сильний удар в обличчя.

Напередодні виборів утворилася ще одна коаліція двох раніше ймовірних кандидатів у президенти: учора свій союз скріпили на папері лідери Партії регіонів Віктор Янукович та Народно-демократичної партії Валерій Пустовойтенко. І хто вже тепер згадає, що ще якихось два місяці тому Валерій Павлович із парламентської трибуни висловлював своє «фе» недемократичним методам керівників парламентської більшості, ба більше — ледве що не погрожував усім своїм «двічі народним» «загоном» із неї вийти! Або історію з «єдиним кандидатом», коли вже через кілька днів після відомої «летючки» в Президента, де голови всіх «більшовицьких» фракцій нібито проголосували за визнання спільним претендентом Віктора Януковича, Пустовойтенко заявив: він, мовляв, руки не піднімав, і взагалі підсвідомо був проти (свідомо просто не наважився), і... Словом, НДП вважає, що партія має йти на вибори зі своїм кандидатом, і «як з'їзд вирішить», так Валерій Павлович і зробить.

Керівники обласних організацій семи опозиційних партій звернулися до народних депутатів України Володимира Бондаря, Бориса Загреви («Наша Україна»), Євгена Кирильчука (БЮТ) і Сергія Слабенка із зверненням, у якому, зокрема, повідомили: «З достовірних інформаційних джерел нам стало відомо про підготовку керівництвом обласної держадміністрації широкомасштабної каральної акції проти опозиційних сил Волині. В першу чергу будуть залякувати, шантажувати голів обласних, міських і районних партійних організацій та журналістів, які висвітлюють роботу опозиції. І цей процес уже розпочався. Зазначені дії розцінюємо як початок брудної, неправової виборчої кампанії зі сторони органів виконавчої влади. Виходячи з цього, просимо терміново звернутися у відповідні органи з метою запобігання цих ганебних злочинних намірів».

Найближчими днями в Києві в історичному будинку Центральної Ради (нинішній Будинок учителя) пройде з’їзд Всеукраїнського об’єднання «За Україну! За Ющенка!». «УМ» уже неодноразово розповідала про діяльність цієї організації, яка об’єднує всіх, кому небайдужа доля України і хто переконаний, що з тієї прірви, в яку завели її бездарні, непатріотичні, виховані за радянським принципом «дорвався до влади — греби до кишені все, що можеш» керівники, нашу державу зможе вивести тільки Віктор Ющенко. Сьогодні «ЗУЗЮ» — це повністю життєздатний функціональний організм: об’єднання має осередки в усіх 27 адміністративних центрах України, розвинену мережу районних, міських та селищних організацій і сотні тисяч прихильників в усіх куточках країни. До «За Україну! За Ющенка!» йдуть як люди, котрі ніколи не перебували в жодній із партій, так і політичні активісти зі стажем, які давно розчарувалися у своїх партійних керівниках. Ющенкові вони вірять.

«ПОРА припинити брехню з екрану!», «Журналістам ПОРА поважати себе!», «ПОРА бути чесними!», — ці та інші гасла на транспарантах учора важко було не помітити з вікон будівлі телецентру на вулиці Мельникова, який кияни між собою називають «Олівцем».

Перші виборчі кампанії показали справді багато чого. Крім політтехнологічних тонкощів та грубощів — і тверде небажання представників влади тримати слово вкупі з ділом. Пригадайте, як Леонід Кучма обіцяв американцям, представникам Ради Європи та інших впливових європейських інституцій рівні можливості для кандидатів у президенти на виборах. Згадайте запевняння в чесності від Прем'єра Віктора Януковича, нині єдиного кандидата від влади. «Усе має бути законно, насамперед законно», — проартикулював глава уряду навіть на врученні йому в ЦВК кандидатського посвідчення. І що ми маємо? Уже за кілька годин по цьому вся країна пересвідчилася в облудності таких обіцянок.

Не так давно «Україна молода» ретроспективно згадувала діяння трьох останніх міністрів МВС, зупиняючись більш детально на нині діючому. Матеріал про генеральних прокурорів України (якщо охопити увагою усіх посадовців, які перебували на цій посаді за роки незалежності) вийшов би ще більш пізнавальним та повчальним. Проте закони жанру накладають певні обмеження на політ думки, тому зараз обійдемося без співставних характеристик. Обмежимось натомість обведенням кола того, що встиг зробити (або не зробити) Генеральний прокурор України Геннадій Васильєв.