Сьогодні, за офіційним розкладом Центрвиборчкому, закінчується період реєстрації кандидатів у президенти, який тривав місяць і два дні — з 4 липня. Хоч як частина політичної тусовки очікувала несподіваного повороту у вигляді появи в коридорах ЦВК гінців із реєстраційними документами від «двічі гаранта», Леонід Данилович Кучма серед бажаючих поборотися за булаву-2004 не засвітився. Утім і без нього кількість охочих побила національний рекорд: число зареєстрованих кандидатів — 26 (на виборах 1991 року їх було 6, у 1994-му — 7, у 1999-му — 13).

Позавчора Віктор Ющенко завершив дводенну передвиборчу поїздку по Одещині. Народний кандидат у президенти зустрівся з виборцями 18 населених пунктів, відстань між крайніми з яких — містами Ананьїв та Болград — сягає близько 300 кілометрів. І повсюди місцеві жителі радо вітали лідера «Нашої України» та жваво з ним спілкувалися, тоді як можновладці іноді демонстрували мало не вороже ставлення до фаворита виборчих перегонів. Так було, зокрема, і в місті Болград, де напередодні мешканцям відверто «не рекомендували приходити на зустріч з Ющенком». І в райцентрі Іванівка, де, як уже повідомляла «УМ», керівник райдержадміністрації С.Форніка за день до приїзду В.Ю. наказав начальнику ДРБУ розпочати терміновий ремонт покриття центрального майдану, на якому була запланована зустріч із лідером коаліції «Сила народу». Протягом десяти годин перед прибуттям Ющенка на риття котловану, знесення на майдані асфальту й завезення піску було кинуто майже всю наявну техніку будівельної організації. Більше того, за словами мешканця райцентру Олександра Дерев'янка, племінника розстріляного кілька років тому редактора «Вечерней Одессы» Бориса Дерев'янка, «будівельники одержали команду не припиняти «термінову» роботу і в момент зустрічі з кандидатом, але ніхто, певна річ, не став виконувати такого розпорядження...»

Позавчора Центрвиборчком зареєстрував 23-го кандидата в президенти — міського голову Києва Олександра Омельченка. Рекорд України перевершено вже на цілих 10 осіб. Звісно, самі власники кандидатських «корочок» вважають таку кількість бажаючих попрацювати Президентом «нормальним, демократичним процесом». Зокрема, в цьому переконаний народний депутат Леонід Черновецький, кандидат у президенти і голова Християнсько-ліберальної партії. Він переконаний, що на даному етапі розвитку українського суспільства, коли політична еліта не структурована, висунення десятків кандидатів — цілком природне явище.

За неповних три місяці до першого туру виборів Президента лідером електоральних симпатій залишається Віктор Ющенко. Свої голоси за нього готові віддати 27,9 відсотка виборців, а за його головного суперника, Віктора Януковича, — 21,1 відсотка. Про це свідчать результати опитування, проведеного Центром економічних і політичних досліджень імені Разумкова 22—28 липня, тобто тоді, коли головні політичні гравці президентських перегонів-2004 вже почали свою кампанію.

За три місяці до президентських виборів команда кандидата від влади Віктора Януковича нарешті взялася до публічної кампанії на Львівщині. Очевидно, що поспішати, а тим паче докладати надзусилля у роботі з виборцями Західного регіону, де рейтинг чинного Прем'єр-міністра напрочуд низький, штабісти Януковича й не планували. Адже всі розуміють, і соратники кандидата від влади також, що абсолютна більшість мешканців Львівської області давно вже визначилася зі своїми політичними симпатіями на користь лідера опозиції Віктора Ющенка.

Історія з «лювовью» нашого «Прємьєр-міністра» до граматики розрослася на ще один нюанс. Декларацію про доходи, в якій Віктор Янукович, вказуючи власну посаду, примудрився зробити дві помилки, хтось у ЦВК намагався виправити. За спостереженнями сайту «Оглядач», трапилося це минулих вихідних. Утім старання «коректора» ні до чого доброго не призвели. У слові збереглися дві помилки: тепер воно виглядає як «Премьер-міністр».

Оксані Забужко належить безжально точне спостереження: дилемою українця в новітні часи майже завжди був вибір між не-буттям і між буттям-що-вбиває. О ні, не треба сприймати ці слова занадто спрощено. І в російській, і в радянській імперіях на вищих ієрархічних щаблях було чимало вельми успішних персонажів, які так і не позбулися м'якого українського «г». І все ж людина платила за свій успіх зреченням від свого родового коріння. Розплачувалася в кращому разі ставленням до своєї «Малоросії» як до благословенного краю пісень, шароварів і галушок, місія якого — вносити зворушливий місцевий колорит у багатюще загальноросійське панно (адже в'ятичам з костромчанами так само дозволено було в міру любити їхню «малу батьківщину»). Отже, платила за кар'єру асиміляцією в організм iмперії, а відтак — національним не-буттям.

«Єдиний» кандидат від Кучми, перебуваючи на Луганщині 22 червня, вибравши вдалий момент, наказав комусь із свого почту перерахувати в область цілих 75 мільйонів гривень. Щедрий дарунок призначався на погашення старих боргів із зарплати гірникам. Наступного дня частина грошей надійшла; ще пару тижнів розбиралися, кому й скільки платити, а потім кошти й справді почали потрапляти до кишень гірників. Однак дивна річ: бурхливі овації з цього приводу лунають здебільшого з-за дверей високих кабінетів та в студіях місцевих телеканалів. Самі «винуватці торжества», себто шахтарі, чомусь не виявляють позитивних емоцій. Точніше, залишаються так само похмурими, якими й були. Можна, звичайно, вважати автора цих рядків суб'єктивним у оцінках, однак... Навіть стовідсотково «донецькі» канали не ризикують знімати святкові сюжети на кшталт такого: замурзані, але радісно білозубі гірники розсовують під шахтними касами по кишенях стоси райдужних папірців, виголошуючи здравиці на честь батька рідного, Віктора Федоровича...

Кожен «просунутий» кандидат у президенти України неодмінно повинен уміти три речі: терпляче вислуховувати все, що про нього кажуть люди, оперативно відповідати на неочікувані запитання і користуватися комп'ютером, бо куди ж без нього в ХХІ столітті? «УМ» вирішила перевірити, наскільки на це здатні фаворити нинішньої президентської гонки. Ми запросили їх у чат — найдемократичніший спосіб спілкування. Сидячи за комп'ютером, ви можете не лише поцікавитися в кандидата про все, що заманеться, а й коментувати процес по ходу чи просто теревенити з іншими відвідувачами. Щоправда, то вже право VIP-гостя — відповідати на ваші закиди й дотепи чи ні.

Усе, крапка. Численні припущення, а то й тверді переконання навіть деяких дуже поважних політологів у тому, що Леонід Кучма обов'язково балотуватиметься у президенти й на виборах-2004, виявилися хибними. До 24-ї години 1 серпня, коли Центральна виборча комісія завершила прийом документів на реєстрацію кандидатом у президенти, громадянин Кучма «заявки» на участь у президентських перегонах так і не зробив. А й справді, навіщо йому ця морока? Значно спокійніше буде податися у прем'єри — звісно, після впровадження політичної реформи. Принаймні так вважає головний конкурент кандидата від влади на нинішніх виборах — Віктор Ющенко. «Якраз зараз відпрацьовується такий сценарій, щоб Україні восени нав'язати нового Прем'єр-міністра з повноваженнями Президента. І не виключено, що його зватимуть Кучма Леонід Данилович», — саме таким, на думку В.Ю., є реальний сценарій політреформи.