Скидається на те, що отримати задоволення від ток-шоу «Кандидатські дебати», яке теоретично має бути найцікавішим елементом передвиборчої кампанії, телеглядачам принаймні в першому турі виборів-2004 не вдасться. Мабуть, «найзахопливішим» буде словесний поєдинок двох соратників по «мочилову» Віктора Ющенка, в яке їх запрягли політтехнологи певного кандидатського штабу, — «націоналіста» Романа Козака та «комуніста, робітника й селянина» Олександра Яковенка.

На запитання соціологічної служби інформаційного агентства УНІАН «За кого з кандидатів на пост Президента України ви проголосували б, якби вибори відбувалися сьогодні?» 7,2 відсотка громадян віддали свої голоси голові Партії промисловців і підприємців України Анатолію Кінаху. Дослідження проходили наприкiнцi вересня, одночасно у трьох містах — Києві, Одесі та Харкові. У Києві було опитано 1500 повнолітніх громадян усіх соціальних категорій, у Харкові та Одесі — по 1200, усього близько 4000 осіб. Соціологи мали на меті з'ясування рейтингів кандидатів на пост Президента України і суспільні вимоги та очікування стосовно якостей та особистості, яка має стати Президентом України.

Про доленосність майбутніх президентських виборів для громадян України й України як держави сказано і написано багато. Немає сумніву, що вибір лежить не в площині прізвищ, характерів, симпатій, а в площині напряму, курсу, яким буде розвиватися суспільство з листопада 2004 року. Ми так само впевнені, що цей вибір вирішальною мірою залежить від глибини усвідомлення виборцями суті того, що відбувається, розуміння, який, власне, вибір перед ними стоїть. З огляду на цю обставину якість перебігу виборчої кампанії (головні ідеї, робота виборчих штабів, поведінка кандидатів, піар-ходи, креатив тощо) має дати відповідь на питання: чи громадяни зрозуміють суть вибору, чи їм нав'яжуть штучні протистояння за допомогою маніпулятивних технологій.

Близько 200 тисяч виборців Чернігівщини можуть не реалізувати своє виборче право, голови дільничних виборчих комісій не знають, хто входить до складу «їхніх» виборчкомів, а священики УПЦ Московського патріархату «на прохання» начальства агітують за кандидатів у президенти під час... похоронів. Усі ці, а також багато інших фактів наводилися під час інтернет-відео-прес-конференції, яка відбулася у комп'ютерному центрі IREX в бібліотеці ім. Коцюбинського в Чернігові.

Репресії проти регіональної преси стали загрозливою тенденцією цієї виборчої кампанії. Національна спілка журналістів України не залишилася байдужою й виступила з кількома заявами з цього приводу. Зокрема, голова НСЖУ Ігор Лубченко відреагував на факт закриття Ленінським районним судом Вінниці «Вінницької газети». (Нагадаємо, вихід цього комунального ЗМІ до закінчення виборів припинено з подачі невдоволених комуністів Вінниччини, яким не сподобалося висвітлення «ВГ» прес-конференції кандидата в президенти від КПУ Петра Симоненка).

Дуже несподіваний «подарунок» напередодні свого 65-річчя отримала обласна газета «Волинь» — одне з найавторитетніших і найтиражніших видань області. Обласна організація Партії регіонів подала скаргу на газету та її редактора Степана Сачука в територіальну виборчу комісію виборчого округу №22 з вимогою припинити випуск «Волині» на період президентських виборів. Мотивація — в авторській статті Сачука «Треба жити своїм розумом» (2 вересня ц. р.) редактор «у завуальованій формі агітував читачів проти кандидата у президенти України В. Ф. Януковича», а робити цього державним та комунальним ЗМІ згідно із Законом «Про вибори Президента України» не можна.

Не встигли з'ясуватися всі обставини виготовлення багатотисячних тиражів антиющенківської агітації, виявлених у суботу у видавництві «Новий друк», власником якої є син лідера НДП Валерія Пустовойтенка, як сталося нове «літературне НП». Позавчора ввечері, знову ж таки завдяки анонімному телефонному дзвінку, депутати-«нашоукраїнці» дізналися про новий склад з таким самим брудом, який розміщений на території Національного виставкового комплексу «Експоцентр України» (колишня ВДНГ). Сотнями тонн «чорного піару» влада впирає на нібито «американське» походження кандидата від опозиції.

Київський мер, а нині ще й кандидат у президенти України про плани на майбутнє, у разі якщо він стане гарантом українського народу, говорити досить довго відмовлявся. Саме це викликало свого часу чутки, нібито Сан Санич на вибори пішов задля того, щоб у другому турі віддати свої голоси одному з двох Вікторів. Тоді Омельченку довелося пояснити, що вiн не збирається цього робити.

Жаль тому, що знаю його відтоді, коли він ще й не прийшов на цей світ. Себто пам'ятаю його матір, незрівнянну красуню Оленку Антонів, яка вирізнялася серед львівської студентської молоді 60-х років рідкісною жіночою вродою і не меншою красою душі. Згодом вона стала першокласним лікарем-доброчинцем, розпорядником громадського фонду опіки над політв'язнями та членами їхніх родин. А з батьком В'ячеславом Чорноволом ми познайомилися 8 січня 1960 року (другий день Різдва Христового), коли його, студента-журналіста Київського університету ім. Т. Шевченка, поселили в нашій кімнаті гуртожитку Львівського університету ім. І. Франка. В'ячеслав приїхав до Львова попрацювати у багатющих фондах наших бібліотек. Відтоді мені судилося пройти з ним поруч протягом нелегких сорока років життя.