15—17 липня в донецькому тенісному клубі «ВікКорт», який розташований на території готельного комплексу «Вікторія», відбудеться матч ІІ групи Євро-Африканської зони Кубка Девіса між національними збірними України та Угорщини. Напередодні поєдинку в рамках неофіційного чемпіонату світу серед чоловічих команд у столиці відбулася представницька прес-конференція, яка прогнозовано вийшла за рамки самого матчу.
Журналісти-гострослови таки матимуть привід для жорстких дотепів: на вибори-2006 піде-таки Блок Януковича (скорочено — «БлЯ»), а не якесь інше утворення зі складнішою назвою. Принаймні лідер-невдаха президентських виборів-2004 Віктор Янукович позавчора заявив на брифінгу, що, швидше за все, для походу на парламент буде створено передвиборчий блок на базі Партії регіонів, і він буде носити його ім'я.
— Пане голово, після помаранчевої революції дехто стверджував, що Червоній менше ніж на посаду міністра не погодиться. А на вашому представленні в області Роман Безсмертний процитував вислів древнього китайського мудреця: «Імператор має стати імператором, міністр — міністром, а селянин — селянином...». Ви вважаєте, що в Рівному займаєте саме своє місце?
— Тисячі людей, які 15 років ішли зі мною, вірили мені, були б розчаровані, якби я не очолив обласну адміністрацію, а пішов на посаду міністра внутрішніх справ або голови СБУ. Дійсно, моя рідна Українська народна партія розглядала питання про рекомендацію Президентові щодо мого призначення на одну із цих двох посад. Проте я просив голову партії Юрія Костенка таких пропозицій не давати. Тож у розмові з Президентом Костенко сказав, що хоча УНП і пропонує, але сам Червоній хотів би залишитися на рідній Волині й працювати на благо області. На що Віктор Ющенко сказав: «По Василю — немає питань. Він заслужив». Зрештою, Президент призначив мене на ту посаду, яку потребували, в першу чергу, мої прихильники, тому що завдання моє на Рівненщині — зміцнити місцеву владу патріотичними кадрами. Адже саме тут тривалий час «сидів» Микола Сорока — один із стовпів «кучмізму».
Ні для кого не секрет — до президентських виборів і під час них дії місцевих «помаранчевих» можна було розгледіти, тільки попередньо озброївшись добрячою лупою. Або навіть мікроскопом. Утім, зважаючи на неабиякий владний тиск, це навіть закономірно. Та парадокс у тому, що нині так само важкувато стало відшукати тих, хто не так давно таврував нині діючого Президента і виступав на боці його головного конкурента і «ядиного» кандидата. Майже всі пішли в «революціонери», і процес формування обласної структури політичної партії «Народний союз «Наша Україна», схоже, тільки прискорив цей процес.
Чимало партій використали минулі вихідні дні для того, щоб зібратися на свої партійні форуми. Розтягнутий уїк-енд, мабуть, найбільше припав до смаку комуністам, які проводили свій XXXIX з'їзд аж два дні. Симоненківці обрали собі нові керівні органи, включно з ЦК. Останній мав провести вибори «персека», і ним, звісно, залишився товариш Петро Симоненко. Окрім того, комуністи підтягли свої короткі (за рейтингом) штанці й проголосили: на вибори підемо самі. Бо зусібіч, а саме на трьох фронтах, є вороги — «американізовані націоналісти», «праві опозиціонери» («Регіони», «Трудова Україна», ПППУ) та «опортуністи» (СПУ, ПСПУ та КПРС).
За останні чотири роки це в Енергодарі, що в Запорізькій області, вже треті «мерські» вибори (останнього голову міста-супутника Запорізької АЕС депутати міськради відставили 9 лютого). Попри «укорочений» термін перебування на посаді — до березневих виборів 2006 року, на портфель мера претендувало аж десятеро осіб. Вважалося, що «каліфом на годину» можуть стати передусім протеже дирекції ЗАЕС, керівник будорганізації Володимир Сірко, директор Енергодарської школи боксерів, екс-тренер відомих у боксі братів Сидоренків Володимир Манзуля, секретар міської ради Тетяна Плахотна чи перший заступник мера Владислав Дяченко. «Бунтівного» Івана Морщавку, 59-річного директора «Спеценергоремонту», міськвиборчком спершу навіть не реєстрував.
Як уже повідомляла «УМ», у четвер позачергова генеральна асамблея Національного олімпійського комітету України обрала президентом НОК Сергія Бубку. Легендарний стрибун із жердиною прийшов на зміну своєму колишньому патрону по Партії регіонів — Віктору Януковичу. Щоправда, пертурбації в політичному виборі Бубки відбулися лише кілька днів тому, коли 41-річний спортсмен-функціонер-нардеп заявив, що виходить із парламентської фракції «Регіони України», тому що не хоче змішувати спорт із політикою. Хоча саме цим Сергій Назарович найактивніше займався минулої осені, коли разом з іншими спортсменами збирав у тодішньому Держкомспорті прес-конференції і проголошував підтримку Януковича на виборах Президента України. Але, як відомо, все тече, все змінюється. Тепер «синій» Бубка дещо змінив орієнтацію, намагаючись сподобатися новій — помаранчевій — владі.
Сьогодні ми знову повертаємося до теми фальсифікацій на минулих президентських виборах і одного з епіцентрів тієї сваволі — Кіровограда. Злі язики вже подейкують, що скоро будуть підстави оскаржувати визнання Віктора Ющенка Президентом, адже Верховний Суд виніс вердикт про «переголосування» у зв'язку iз системними порушеннями в ході другого туру виборів, а винесені на даний час судові рішення у справах фальсифікацій зовсім не свідчать про таку «системність». «Стрілочники» отримують умовні терміни, їхні ж «дахи» сплять удома спокійно. Чи буде покарано той безмір та його «авторів»?
Повідомлення про затримання колишнього голови виборчої комісії сумнозвісного 100-го округу Сергія Хільченка кіровоградці сприйняли досить стримано: занадто бурхливі пристрасті вирували навколо відвертих і нахабних методів фальсифікації волевиявлення мешканців не окремої дільниці, а всього обласного центру, занадто довго тривав сам процес порушення кримінальної справи, викликів-розшуків (до речі, сам винуватець цих подій днями заявив, що, відпочиваючи на Закарпатті, ні сном, ні духом ні про що не відав). За цей час обласну прокуратуру не раз пікетували члени місцевих осередків партії «Батьківщина» (голова її обласної організації Валерій Кальченко очолював кіровоградський виборчий штаб кандидата Віктора Ющенка), громадські організації. Серед вимог до влади багатьох мітингів, «круглих столів», інших зібрань громадськості було незмінне: дати правову оцінку діям сотої виборчої комісії.
Якоюсь мірою ця емоційна хвиля вже почала спадати. І все ж повідомлення про те, що у Києві працівники УБОЗ обласного управління МВС затримали пана Хільченка, місцеві ЗМІ виділили як особливу новину. Адже не йдеться про виконавця чужої волі, «стрілочника» чи жертву політичного тиску. І значно більші емоції викликала новина про те, що Хільченко знову на волі...
