Сьогодні мав відбутися об'єднавчий з'їзд двох «Наших Україн»: тієї, що «Народний союз...», та тiєї що колись називалася «партія «Реформи і порядок». На форумі дві «НУ» мали б розпочати безпосередній процес об'єднання: бджола з герба ПРП мала перелетіти під підкову НСНУ, а «пеерпісти» почали б обмін партквитків. Такий з'їзд (принаймні неформально) планувався частиною політиків з обох таборів ще два-три місяці тому, і його проведення здавалося справою вирішеною. А що маємо у підсумку? Сьогодні дві «Наші України» справді проводять свої з'їзди. Окремо.
Але й це ще не все. Дружба між двома «НУ» погіршилася ще й через те, що в однієї з них, пинзениківської, відібрали «спільний» бренд.

«Хай тільки зачеплять мого Засуху! Тоді я вийду на трибуну Верховної Ради і розкажу кому, скільки і де наділялося землі», — приблизно так протягом останнього місяця коментувала пресі виклики на допити свого чоловіка, екс-«губернатора» Київщини Анатолія Засухи не остання донедавна людина у владних верхах, друг родини екс-Президента Кучми, Герой України, та, зрештою, просто народний депутат i лідер Селянської партії Тетяна Засуха. Вчора така можливість у цієї пані з'явилася, i Тетяна Володимирівна виступила з трибуни Верховної Ради, блокованої вже третій день червоною, синьою i трояндовою опозицією.

Чому комуністи зараз «буянять» у парламенті, чітко не можуть відповісти і вони самі. Спочатку, нагадаємо, члени фракції КПУ блокували трибуну, мотивуючи це існуванням у «помаранчевій» владі злісних депутатів-сумісників. Ї їм, і «регіоналам» логічно закидали: чому ж ви не ішли в кулачний бій тоді, коли сумісництвом відзначалися чиновники кучмівських часів? Он пан Клюєв працював і віце-прем'єром в уряді Януковича, і головою «паливного» комітету ВР понад два роки, а комуністи не вивішували його фото на президію, тим більше не захищали плакат на цю тему бойовим шикуванням у вигляді «свині». Відповіді немає. Тим часом проблему «помаранчевих» сумісників уже фактично знято. Учора парламент достроково припинив повноваження одинадцяти депутатів із виконавчої влади — Жебрівського, Іванова, Івченка, Ніколаєнка, Поліщука, Рябікіна, Турчинова, Цушка, Атрошенка, Жовтяка, Ткача. За словами голови регламентного комітету, комуніста Матвєєва, у комітет надійшла заява й від секретаря РНБО Порошенка (за правилами, вона має бути направлена на адресу Верховної Ради, тому комітет чекає виправлену версію). За словами спікера Литвина, також передали заяви «нашоукраїнці» Пинзеник та Морозов. Але комуністи, не без мудрих настанов есдеків Шуфрича й Шурми, влаштовують навколо президії й трибуни таку бучу, на тлі якої навіть минулорічні протести «Нашої України» проти політреформи здаються дитячим садком. Звідки таке завзяття — битися до крові через проекти про металобрухт, соняхи?..

Позавчора вранці на тротуарі перед будинком Київської облдержадміністрації ще можна було побачити невеличке наметове містечко, населення якого складали переважно жінки пенсійного віку — мешканці Троєщини та пристоличних сіл. Перехожі з цікавістю позирали на незвичайних пікетників (усе ж таки більше звикли до студентів), запитували, заради чого бабусі смажаться на сонці, та міркували, чим закінчаться ті посиденьки. Але о пів на дванадцяту дня, коли на місце приїхали представники ЗМІ, щоб розібратися в ситуації, на тротуарі було чисто: намети щезли, наче й не було їх ніколи. Торгівці, які стояли на бульварі Лесі Українки, ніякого розгону мирних демонстрантів не помітили, мовляв, ті самі зірвались із місця. Невже всі проблеми розв'язались полюбовно і народ порозходився по домівках? Цього торгівці не знали...

Попри зміну влади в Україні Європа та США не довіряють нашій державі щодо її спроможності на чесні вибори. Так, одним із ключових повідомлень Президента Парламентської Асамблеї Ради Європи Рене ван дер Ліндона, який відучора і до 8 липня перебуватиме в Києві з робочим візитом, стала заява про намір Комітету моніторингу ПАРЄ відправити до України на майбутні парламентські вибори «дуже могутній склад спостерігачів», повідомляють «Новини-Україна».

Переважна більшість українців позитивно оцінює діяльність Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко і не хоче її відставки. Про це свідчать результати опитування, проведеного «Українським демократичним колом» на замовлення Інституту політики (де керівник — віце-прем'єр-міністр Микола Томенко).
На питання «Як би ви поставилися до того, якби відставка Тимошенко дійсно відбулася?» 44% опитаних відповіли негативно. Позитивно до цього поставилися б 28% опитаних, вагалися з відповіддю 28%.
Загалом, найвищий рейтинг довіри серед вітчизняних політиків на кінець червня мають Президент Ющенко і Прем'єр Тимошенко. Повністю їм довіряють, відповідно, 50% і 52% опитаних. Про це свідчать результати всеукраїнського соціологічного опитування, проведеного у червні Київським міжнародним інститутом спільно з кафедрою Національного університету «Києво-Могилянська академія». Тобто Юля навіть попереду.
Її в нас нині справді дуже люблять. У Харцизьку місцеві пекарі он навіть випекли першу партію короваїв, на яких зображено обличчя пані Прем'єра. Обідок на ньому називають «Юлиною косою», а коштує таке диво якихось 10 гривень.
Скільки коштує Україні кампанія з дискредитації глави уряду, її економічні й політичні прорахунки та участь у «бойових діях» на свій захист, можна лише здогадуватися.

Iти на парламентські вибори на чолі списку однієї з політичних партій чи залишатися над сутичкою — визначитися з цією дилемою Вікторові Ющенку буде непросто. І поки протилежні в цьому питанні центри впливу на Президента намагаються довести йому, що (1-й варіант) стати на чолі «своєї» партії під такою гучною назвою «Народний союз «Наша Україна» — це почесно й правильно, бо саме цього чекає від нього народ, або навпаки (2-й варіант), що балотуватися в народні депутати, будучи главою держави, та ще й у списку новітньої КПРС,— це нижче президентського достоїнства й помилково, бо народ такого кроку не підтримає, допомогти Ющенкові розібратися вирішили соціологи. І поцікавилися: а що ж, власне, насправді думає з цього приводу народ?

Радянські вступні реалії на тлі сучасних українських видаються безневинним дитям. Хоч і тоді були блатники і свої «білі» та «чорні» списки, але шанси на здобуття вищої освіти мали практично рівні як діти міністрів і престижно успішних лікарів-стоматологів, так і простих робітників і селян. За останні чотирнадцять років ера відносної рівності спочила у Бозі, і ми навіть змирилися з тим, що за диплом треба платити. Не за освіту, а саме за диплом, бо нині мода пішла на дипломи. А тепер ще й за працевлаштування після закінчення вузу. Дипломований спеціаліст на біржі праці — і це стало явищем буденним. Розумні батьки вкладають нині гроші вже не в освіту дитини, а в купівлю... майбутнього робочого місця. А Україна за кількістю ВНЗ уже перегнала всі країни Західної Європи.

Партія регіонів, яку очолює найрейтинговіший опозиціонер Віктор Янукович, вирішила, що піде на наступні парламентські вибори блоком. Таке рішення було прийнято на засіданні політвиконкому ПР. «Після активних та відвертих обговорень ми дійшли висновку, що наша партія мусить брати участь у наступних парламентських виборах у форматі блоку», — зазначив Янукович у «спічі» на засіданні іншого керівного партійного органу — політради. Екс-кандидат у президенти сказав, що його творіння готове об'єднатися у коаліції з усіма опозиціонерами: «Ми відкриваємо двері для всіх політичних сил, які стоять на спільній з нами опозиційній платформі». За прогнозами В.Я, такий блок міг би набрати 30-40% голосів.

Неочікувана і більш ніж переконлива перемога на президентських виборах в Ірані висуванця табору консерваторів Махмуда Ахмедінеджада, який з'явився на політичній сцені країни та світу ніби нізвідки, змусила політичних аналітиків не тільки задуматися над цим феноменом, а й шукати відповіді на те, що така несподівана зміна на політичному олімпі країни буде означати для політичного, економічного та соціального майбутнього Ірану.