Нещодавно у Печерському районі Києва з'явилися оголошення із закликом взяти участь у формуванні списків виборців до наступних парламентських перегонів. «Шановні мешканці Печерського району, — йдеться в одній із подібних листівок. — Для забезпечення складання загального списку виборців просимо Вас терміново з'явитися з документами (паспортами) до паспортистів вашого ЖЕО для уточнення паспортних даних». Підпис — адміністрація житлово-експлуатаційної організації (ЖЕО).

До незмінних розваг літнього відпочинку на курорті іншої країни належать море, пляж, споглядання на дівчат різного ступеня обпаленості та оголеності, місцева кухня, вечірні прогулянки серед різномовного натовпу та відвідини магазинів з метою не стільки щось придбати, як порівняти асортимент товарів та ціни з українськими. Два тижні, проведені наприкінці липня в Болгарії, були для мене далеко не першими в цій країні, тому всі перераховані вище види розваг уже не мали особливої новизни. Зате цього разу цілком несподівано з'явився новий вид дозвілля — відстежування по радіо, на телебаченні та в газетах процесу... формування нового уряду. За місяць після парламентських виборів 25 червня коаліція так і не спромоглася цього зробити. Оскільки процес триває і понині, то я продовжую насолоджуватися цим марафонським видовищем звіддаля, за посередництва болгарського телебачення та інтернет-версій тамтешніх газет.
Враження таке, що навіть Україна з її напіврадянською політичною сценою такого не бачила. Наша пам'ятна «спікеріада» в порівнянні з цьогорічним формуванням уряду Болгарії може видатися милою дитячою грою.

У Черкаській обласній раді з минулого тижня — новий голова. Ним став 51-річний Віктор Павліченко, за якого на четверговій сесії проголосувала більшість обранців Шевченкового краю. Незаплановані вибори відбулися у зв'язку з тим, що колишній голова облради — 64-річний Геннадій Капралов, котрий на цій посаді вже третє скликання, — подав заяву про відставку, мотивуючи свій крок станом здоров'я та віком.

Позавчора військові здійснили переворот в африканській країні Мавританія. Це сталося за відсутності президента Маауї ульд Сід'Ахмеда Таї, який відбув на похорони короля Саудівської Аравії Фахда, а на зворотній дорозі завітав iз візитом до Ніамей, столиці Нігеру. Військові (головним чином члени президентської гвардії) діяли швидко і рішуче: зайняли штаб командування армією та державні радіо і телебачення в столиці країни Нуакшот. Вони також заблокували доступ до резиденції президента, звідки було чути гарматні постріли, та урядові будинки. Не відомо, чи були людські жертви, оскільки всі радіостанції та телеканали в години перевороту не діяли. Вулиці столиці заповнені бронетехнікою.

Минулі президентські вибори були пов'язані з очікуваннями зміни влади. Стосовно того, що має піти Леонід Кучма, існував чи не загальнонаціональний консенсус. Більшість громадян вважала, що варіант успадкування вищої посади його висуванцем Віктором Януковичем так само не є прийнятним.

Канцлер Німеччини Герхард Шредер на початку липня був змушений вдатися до процедури проходження у парламенті через вотум довіри уряду після того, як 22 травня консервативний Християнсько-демократичний союз (ХДС) переміг його Соціал-демократичну партію (СДП) на місцевих виборах у єдиному на цей час бастіоні есдеків — землі Північний Рейн-Вестфалія. Непроходження вотуму і, як результат, призначення на 18 вересня дострокових парламентських виборів стали логічною констатацією невдоволення німців політикою кабінету Шредера.

23 січня відбулася інавгурація новообраного Президента Віктора Ющенка. 4 лютого Верховна Рада 376 голосами дала згоду на призначення Юлії Тимошенко Прем'єр-міністром. Відтоді пішов відлік часу нової влади — у ці дні їй «стукнуло» півроку.
...Шість місяців тому, коли Віктор Ющенко виголошував перед кількасоттисячним Майданом і цілим гроном світових лідерів інавгураційну промову, майбутнє України виглядало цілком оптимістично. Більшості нещодавніх учасників помаранчевої революції вірилося: огидну гідру минулого з її корупцією, сваволею, цензурою й аморальністю влади розчавлено й перед нами відкрито шлях у світле європейське майбутнє. Напевно, в це вірив і сам новий Президент, який iз честю пройшов надзвичайно складну (а то й просто смертельно небезпечну) виборчу кампанію. Проте з відстані півроку всі ті надії видаються вже доволі наївними. Натомість надійшов час для тверезої оцінки здобутків і втрат перших півроку нової української влади.

Олександр Омельченко заявляє, що не володіє «розкішною дачею» у Кончі-Заспі, про яку з парламентської трибуни заявляв народний депутат України Володимир Бондаренко. Коментуючи позавчора цю інформацію, мер Києва сказав, що йому б не хотілося, аби пан Бондаренко відповідав у суді, бо впевнений, що у разі подання відповідного позову він, Омельченко, виграє процес. Водночас Сан Санич сподівається, що депутат вибачиться перед ним: «Думаю, що Володимир Дмитрович зі мною зустрінеться найближчими днями. І я його пробачу. Якщо ні, то я запропоную поміняти ту неіснуючу дачу в Кончі-Заспі на його дачі в Київській області».

Розмову з Романом Безсмертним ми почали в літаку, який прямував до Харкова, де мали відбутися громадські слухання щодо адміністративно-територіальної реформи. Подібно до того, як невеликий «Як» витав десь між чинною та колишньою столицями, так само десь посередині «провисла» адмінреформа. Приблизно поміж Макаровом, де Роман Петрович мало не пішов у відставку, та Харковом. Виявилося, що цей проміжок для реформи справді дуже важливий. Райцентр на Київщині дав важливий урок (особливо щодо сприйняття реформи громадськістю), а Харків — можливість зрозуміти, що реформа — далеко не така безперспективна справа, якою вона здавалася ще півтора тижні тому. Тож зовсім не дивно, що в розмові з кореспондентом «УМ» Роман Безсмертний чимало говорить про підсумки. Він намагається накреслити умовні лінії — ту, яку вже вдалося пройти, і ту, до якої ще тільки належить дістатися. А саму бесіду починає з розповіді про новий підхід, який варто застосувати на новому етапі пропагування реформи.