Ще наприкінці весни журналістське середовище облетіла новина: одна нова, невелика, але горда й небідна партія шукає виходів у ЗМІ й пропонує «лицарям пера й мікрофона» співпрацю на дуже вигідних для них умовах. Причому про найману роботу у РПУ (а говориться саме про Республіканську партію України) не йдеться — достатньо лише якомога частіше розміщувати у своєму ефірі або на шпальтах згадки про політичне дітище екс-керівника «Нафтогазу» Юрія Бойка. Так вийшло, що саме «дуби» (така в РПУ емблема) першими розпочали агресивну передвиборчу піар-кампанію, і це — за десять місяців до самих виборів у ВР.

Напередодні відкриття нової сесії ВР Кабмін — принаймні на словах — нарешті взявся до створення конструктивної, проурядової більшості в парламенті. Принаймні лідер фракції БЮТ, яка вже з огляду на свою назву найбільше підтримує Юлію Тимошенко, — Олег Білорус — повiдомив кореспондентові УНІАН, що вже «в перші тижні роботи восьмої сесії Верховної Ради буде оголошено про створення парламентської більшості». І ця більшість, до речі, не лише підтримуватиме економічні законопроекти урядового походження, а й «вийде з низкою ініціатив, у тому числі щодо підвищення прохідного бар'єру на виборах у парламент до 5 відсотків».

— Уже стало ритуальним питання щодо оцінки перспектив України після помаранчевої революції. Однак зараз в Україні суттєво зростає невдоволення діяльністю уряду, нової команди, надто швидко минає постреволюційна ейфорія. Наскільки глибоко це помітно з Варшави, і як узагалі ви оцінюєте нинішню ситуацію в нашій державі?
— Надалі зберігається високий кредит довіри до України, породжений революцією. Але нам помітні суперечності між різними гілками української влади — урядом, парламентом, секретаріатом чи РНБО. Помітний дисбаланс щодо прийняття важливих рішень, наприклад свого часу я щотижня запитував у наших експертів, чи український уряд нарешті ухвалив програму діяльності? Саме практична програма нового уряду і є найкращою характеристикою. Водночас необхідно визнати, що проблеми нового уряду зрозумілі: подібне досить часто зустрічається і в Польщі. За демократичної, але дуже різнорідної влади подібна напруженість і внутрішні конфлікти цілком зрозумілі.

У сенсі повернення українців (та й заїжджих іноземців) до помаранчевої моди, популярності революційної символіки загалом, цей День незалежності став, радше, винятком із прикрого правила: вага помаранчевих прапорів меншає, підкови легшають, знаки оклику на них уже зовсім не викликають масового захоплення. Торговці сувенірами, скориставшись нагодою і присутністю на Майдані чималої кількості симпатиків Віктора Ющенка, котрий саме виступав там із промовою, винесли масу свого помаранчевого краму під стіни Головпошти й мали доволі непоганий виторг. Шарфи по 25—30 грн., футболки по 25—80, картузи, портрети, значки, прапорці... Це також присутнє у переході під Майданом, у так званій сувенірній крамниці, але в будні дні користується значно меншим попитом. І взагалі, на передньому плані там — футболка з Леніним, який вигинає середній палець руки в характерному жесті, і підписом — Fucking revolution. Чи за те боролися?

Непоступлива, впевнена, стримана, але дещо неконкретна... Такою постала перед лідерами країн пострадянського простору нова українська влада під час дводенного саміту Співдружності незалежних держав у Казані, який завершився минулої суботи. Керівництво України, попри чіткий євроінтеграційний курс, наразі стримало себе від заяв щодо подальшої недоцільності перебування в недієздатній СНД та участі в Єдиному економічному просторі. При цьому Президент Віктор Ющенко поводився доволі жорстко і впевнено, пояснюючи, що наразі підписувати всі 29 угод, які передбачають створення зони вільної торгівлі в рамках ЄЕП, українська сторона не збирається. Україна підписала лише 15, оскільки решта суперечать нашій Конституції. Адже, за словами Ющенка, тут ідеться про створення наднаціонального органу і передачу йому частини державного суверенітету. Водночас щодо неконкретності, то Президент не відмовився остаточно від підписання решти 14 угод, лише зазначив, що вони ще вивчатимуться додатково.

Власне, урядові постанови переглядають прискореними темпами. Як випливає зі слів Прем'єра Юлії Тимошенко, «під ніж» має піти 119 регуляторних актів, які народилися в стінах Кабміну, з них, як мінімум, 101 постанову вже скасовано. У результаті стало непотрібним брати ліцензію для ведення бізнесу в низці сфер. Зокрема, знято обмеження для тих підприємців, які надають побутові послуги. Крім того, скасовано постанови щодо переслідування за несплату податків і визначення доходів громадян за непрямими методами. Уряд також запропонував Вікторові Ющенку припинити дію 66 указів попереднього керівництва держави. Водночас зволікають із 22 постановами, які визначають порядок формування спецфонду держбюджету. Утім уже кілька днів тому пані Тимошенко визначила інший, більш реальний термін звітування з такого показника, як скасування регуляторних актів, — жовтень.
Нинішня кампанія з перегляду регуляторних актів не стала чимось несподіваним для чиновництва. Власне, цей процес розпочався в 1997 році, коли було створено Державний комітет з питань підприємництва і регуляторної політики. Однак ніякі декларації і проповіді «згори» так і не змогли переламати звичку держслужбовця «тримати і не пускати» всіх і вся. Чи стануться якісь принципові зміни в масштабах країни цього разу, «УМ» розпитувала в народного депутата (фракція «Наша Україна»), голови Ради підприємців при Кабінеті Міністрів Ксенії ЛЯПІНОЇ.

Під час візиту Президента України до Грузiї Віктор Ющенко та Михаїл Саакашвілі, посмакувавши грузинським вином на приватній елітній дачі, за кілька годин зробили несподівану заяву — оголосили про намір створити Співдружність демократій Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону, мета якого — запровадити регіональне співробітництво для поширення та захисту демократії. Далі президенти продовжили свою триденну туристично-пізнавальну подорож по колоритних місцях Грузії, а всім решті залишили приводи для роздумів: що таке оця Співдружність, оголошена в мiстi Боржомi, і кому вона потрібна? У своїй заяві лідери України та Грузії тільки задекларували бажання відкрити «нову еру демократії, безпеки, стабільності та миру в усій Європі, від Атлантики до Каспійського моря». Єдине, що більш-менш ясно на сьогодні — що саміт нової Співдружності новоутвореного об'єднання має відбутися цієї осені в Україні.

У перші дні вересня до Києва прибуває новий посол Республіки Польща — Яцек Ключковський. Його попередника Марека Зюлковського, з котрим Україна пережила непрості події — візит Івана Павла ІІ, ушанування жертв Волинської трагедії і перші етапи українсько-польського примирення, відкриття цвинтаря Орлят, негоціації з Гутою Ченстоховою та участь Польщі у врегулюванні під час помаранчевої революції, — днями було нагороджено орденом Ярослава Мудрого V ступеня. Відзначимо, що рідко який посол залишає Україну орденоносцем. Амбасадор Зюлковський любить Україну, що, на жаль, не входить у прямий обов'язок дипломата. Екс-посол мав у собі дещо вікторіанське і водночас щось дуже людське, крім того, журналістів він зацікавлював ще i як фотохудожник, котрому вдалося вловити унікальні поєднання білого і чорного, світла і тіні.

Луценко проти Шуфрича — ця суперечка, яка тягнеться з далеких виборчих часів, уже стала справою принципу. Бо йдеться не лише про те, хто має політичну рацію — колишній опозиціонер, а нині міністр внутрішніх справ, чи нардеп-бізнесмен, волею долі опозиціонер теперішній. Ідеться про правоту ЧОЛОВІЧУ. Адже ці двоє ставлять на кін закиди на кшталт «якщо мій візаві справжній мужчина, то...». Днями приводів для «міряння» панів Юрія та Нестора чоловічими достоїнствами побільшало. Шуфричу «шиють» «вишку» — поки що не як покарання, а як незаконну свердловину на Полтавщині.