Триста п'ятдесят — дата, звісно, не надто велика, як для «губернського» міста. Але ж, нагадаймо, Суми центром губернії і не були — стали центром області, створеної 1939 року. А тому мали свої «негубернські» особливості, і аборигени пам'ятають, як власне місто народжувалося на їхніх очах: будувалося, розгороджувало «повітові» паркани, вчилося бути ошатним і вишуканим... Чимало закидів лунало щодо маргінальності обласного центру, незгуртованості його громади, яка різко зменшувалася на свята та вихідні, особливо у час копання картоплі, — люд переміщався до сіл. Минулі президентські вибори виявили, що міська громада як цілісна спiльнота в Сумах народилася й живе, здатна відстоювати свою думку та гідність.

Кримінальна справа, що спричинила «переселення» до місцевого слідчого ізолятора голови Конотопської райдержадміністрації та його заступника, була порушена ще у червні. Злочини ж, у яких підозрювали вказаних осіб, належать до часу ще більш віддаленого — минулих президентських виборів. Як було засвідчено, і голова пан Калита, і його заступник здійснювали тиск на керівників дільничних виборчих комісій, пропонуючи їм показати такі результати голосувань, які відповідали б не дійсності, а бажанню районного керівництва.

«Політична еліта, представлена більшістю тих, хто проголосував сьогодні проти українського уряду, виявилася не готовою визнати легальну економіку та публічну політику єдино можливим способом суспільного розвитку». Це — з промови Віктора Ющенка в день його відставки з посади Прем'єр-міністра 26 квітня 2001 року. Цiкавi паралелi.

Позавчора єгиптяни вперше в своїй історії голосували на альтернативних президентських виборах. До цього одного кандидата в президенти визначав парламент, а виборці лише затверджували його кандидатуру на референдумі. 32 мільйони єгиптян із правом голосу мали можливість проголосувати з восьмої ранку до 22 години вечора на одній з 9865 виборчих дільниць, які були відкриті в 26 провінціях країни. На цих дільницях за правильністю голосування стежили 13 тисяч суддів (вони мають скріпити своїми підписами законність проведення виборів) та представники десяти кандидатів на посаду президента. Але попри вимоги місцевих опозиційних партій та міжнародної спільноти, передусім Сполучених Штатів, місцевим незалежним та міжнародним спостерігачам не було дозволено здійснювати моніторинг виборів. Вибори пройшли загалом спокійно, хоча на виборчих дільницях панував балаган, а останнє обмеження стало причиною багатьох інцидентів.

Є така українська приказка: «Згоріла хата — гори сарай». Учора, в сучасних реаліях нашої політики, вона набула нового звучання: згорів сарай — гори й хата.
Шкода, дуже шкода.

Коли я стояв 23 січня цього року на Майдані і проголошував свою інавгураційну промову, я говорив про те, що в Україні буде професійна влада, влада чесна, яка день і ніч працюватиме на інтереси українця і держави, влада, яка буде працювати однією командою, повторюю, чесно, відкрито і професійно.

До 15 вересня залишається всього лише тиждень, а сесійних днів — і того менше, по суті всього лише два. Тому тим партіям, які прагнуть взяти безпосередню участь у виборчому процесі не тільки в ролі «кандидатів» на місце у Верховній Раді наступного скликання, а і в ролі учасників виборчих комісій, треба поспішати (як уже писала «УМ», саме до 15 вересня вони повинні утворити в парламенті партійні фракції). Першими «поспішили» «Народний союз «Наша Україна» і Народний рух: вони, як і передбачалося напередодні, вчора розділилися на дві окремі фракції. До фракції НРУ увійшло 14 колишніх членів фракції «Нашої України» (до речі, фракція НСНУ залишила за собою право на цю назву — так її можна іменувати скорочено). Очолив її колишній голова Апарату ВР В'ячеслав Коваль, який від імені двох фракцій зачитав з трибуни заяву про реорганізацію колишньої мегафракції «НУ».

Імідж того, хто перебуває «над сутичкою», був вправно виліплений Володимиром Литвином ще тоді, коли Кучма, Медведчук та компанія намагалися провести через парламент сумнівну політреформу (пригадайте — «Я — Голова всієї Верховної Ради, а не більшості»). Литвин пройшов таким через усю непросту президентську виборчу компанію та Помаранчеву революцію і за нової влади користується зброєю того самого «нейтралітету». Саме з таким обличчям — «третьої сили» — пан Литвин, як видно, йтиме і на парламентські вибори-2006. Декому ще не до кінця зрозуміло, балотуватиметься Народна партія Литвина самотужки чи в блоці з президентською та прем'єрською силами. Але чим далі «в ліс», тим менше лишається сумнівів. Бо вже сам кожух «третьої сили», який надягнув головний «народник», передбачає певне протиставлення блокові виконавчої влади.

Сьогодні в найбільшій за кількістю населення країні арабського світу, 70-мільйонному Єгипті, відбуваються президентські вибори, які з повним правом можна назвати унікальними. Діючий президент, 77-річний Хосні Мубарак, обіймає цю посаду останні 24 роки. Президентом він обирався чотири рази поспіль, і кожного разу — на безальтернативній основі. Так, на минулих виборах 1999 року за нього віддали голоси 93 відсотки виборців при 80-відсотковій явці. Цього разу Мубарак матиме суперників — вперше в історії країни у списку претендентів значитиметься не один кандидат. Більшість єгиптян та закордонних оглядачів вважають, що «старий лис» зробив лише видимість суперництва і йтиме до перемоги iз застосуванням усіх можливих методів. Але альтернативні вибори, попри все, є кроком до демократії у доволі консервативному Єгипті.