Міжнародна конференція, організована найпотужнішою опозиційною партією Азербайджану «Мусават» за сприяння Міжнародного інституту демократії (Київ), відбулася в Баку наприкінці минулого тижня. У ній взяли участь сорок осіб, зокрема представники з Білорусі, Естонії, США та багатьох європейських країн. Як уже повідомляла «УМ», для українських учасників ця подія ознаменувалася шокуючим інцидентом.

Політичні велети Німеччини — християнські демократи та соціал-демократи — показали найнижчі з 1950-х років виборчі результати. Жодна з цих партій не зможе самостійно сформувати уряд або змушена буде вступати в альянс зі своїми запеклими супротивниками. Майбутні домовленості між «переможцями, які програли», політичні аналітики оцінюють як крихкий союз, що розсиплеться на очах. Ні особа канцлера, ні внутрішня та зовнішня політика не визначені. Німецький гігант показав, що він насправді... слабкий.

Сюди потрапляєш — немов у дитинство. Важкі рамки «дорослих» суджень спадають, на душі легшає. Тут можна пережити диво. Багато хто бачив у Джублику янголів, написи на небі, гру сонця. Особисто мені пощастило спостерiгати, як світило крутилося, немов колесо, а тоді ніби випустило iз себе знак хреста і два великих поєднаних серця.
Чотири роки тому, 27 серпня, — в переддень Успіння Богородиці, тут, в урочищі Джублик біля села Нижнє Болотне в Іршавському районі Закарпаття, двом дівчаткам уперше явилася Божа Мати. Спершу діти злякалися, але в наступні дні стали прислухатися й чути. Діва Марія промовляла до них, що прийшла допомогти. Передусім дітям.

Двоє «польових командирів» Помаранчевої революції, Тарас Стецьків і Володимир Філенко, запрошують українців вийти 21 листопада на майдан Незалежності. Минулоріч цього дня проходив другий тур виборів. Результат підрахунків сфальшували досі не названі зловмисники. На ранок країна прокинулася з тисячами протестувальників на вулицях і площах. «Минулого року ми вийшли на Майдан і своєю принциповою позицією вирішили долю України, — звертаються до співвітчизників двоє вірних політичних побратимів. — 21 листопада 2005 року ми повинні бути в Києві на майдані Незалежності... Всі на Майдан!».

За «розбором польотів» Тимошенко й Порошенка якось забулося, що парламентські вибори вже зовсім близько. Саме на осінь політичні сили відкладали остаточне визначення формату свого походу на Верховну Раду та його (походу) кадрового забезпечення. Осінь уже давно настала, й учасники виборів, окрім «війни компроматів», займаються також попереднім розподілом місць у списках, зокрема їх перших п'ятiрках.

«Володимире Михайловичу Литвин! Ми бачимо 2006 рік в єдиній команді з партією «Народний союз «Наша Україна», Блоком Юлії Тимошенко і Аграрною партією України», — пафосно та впевнено заявив Віктор Ющенко на початку весни, на з'їзді НСНУ, паралельно відмовивши своїм давнім соратникам з НРУ, УНП тощо ввійти в єдиний провладний блок у ролі самодостатніх та рівноправних учасників. Тим самим Президент дещо розчарував своїх прихильників, які вбачали в партії Литвина, особливо на місцях, учорашніх «кучмістів», від чийого політичного тиску «помаранчеві» потерпали під час виборів.

Минув лише тиждень від неперевершеного загальнонаціонального телевізійного політ-шоу, викликаного відставкою уряду, а вже деякі журналісти, телевізійні експерти та й пересічні телеглядачі відчули знайомий до болю запах «темників», оціночних коментарів та решти «гикавок» і «відрижок» минулої епохи. Можливо, всі ці відчуття декому видадуться дещо перебільшеними. Але, як то кажуть, раз обпечешся, на холодне дмухатимеш.

16 вересня 2000-го зник Георгій Гонгадзе. У річницю цієї дати говорити, ясна річ, слід про найбільш знакового журналіста країни. Однак спочатку я хочу сказати про Настю Овчар. У неї з Георгієм є спільна кваліфікаційна ознака — вони з тих, кого використовують.

Дострокові вибори можуть бути вигідні Тимошенко. Цього не виключив голова правління Комітету виборців України Ігор Попов на вчорашній прес-конференції у медіа-центрі «Кандидат». За його словами, парламентські вибори, якщо вони в разі загострення політичної кризи відбудуться раніше запланованого терміну (26 березня), вигідні тому, хто лідирує у соціологічних рейтингах, а зараз це Юлія Тимошенко.

Позицію «штатних» політтехнологів Росії щодо нової ситуації в Україні озвучив позавчора на прес-конференції Гліб Павловський, президент Фонду ефективної політики. Саме Павловського називають злим генієм медведчуківсько-януковицького «карнавалу» на виборах-2004, йому буцімто приписують і певний стосунок до ідеї отруїти Віктора Ющенка. Ще минулого листопада Павловського називали політтехнологом-невдахою. Але, схоже, він і нині не проти заробити на українських парламентських виборах своїми дорогими, але разюче неефективними порадами.