Європейська політика щодо України дуже часто нагадує наші стосунки з Європою ще за часів Кучми. Єдина різниця — зараз нам почали просто частіше посміхатися, але наразі ці «смайлики» із Заходу дають мало результатів, однак навряд в тому треба вбачати провину Європи. Вагомий сигнал для української влади, щоб вона задумалася над подальшими своїми кроками, було дано і на вчорашньому засіданні Парламентської Асамблеї Ради Європи, де розглядалося українське питання, і зокрема, слухався звіт та приймалася відповідна резолюція авторства представників моніторингового комітету ПАРЄ Ханне Северінсен та Ренате Вольвенд.

— Пане Тарасе, через кілька днів проходитиме з'їзд партії «Реформи і порядок», на якому ваша політична сила, можливо, обиратиме собі нового голову. І все через те, що Віктор Пинзеник вирішив залишитися міністром фінансів у новому уряді, а декому дуже хотілося цей — «не Юлин» — уряд бойкотувати. Схоже, у лавах ПРП, яка завжди мала імідж «мозкового центру» української політики, виникли серйозні проблеми...
— Ситуація в ПРП справді досить складна. Більшість у партії, як я можу судити по настроях, схиляється до союзу з Юлією Тимошенко і спільної з нею участі у виборчій кампанії наступного року. А Пинзеник і разом із ним меншість партійців схиляється або до співпраці з Президентом, або до блокування у рамках блоку «Наша Україна» зразка 2002 року, який Ющенко намагається відтворити. Такі настрої, звісно, дуже збільшують небезпеку розколу партії. Бо може скластися так, що незалежно від рішення з'їзду дехто може вийти з ПРП. Але це буде ще кращий варіант, адже тоді принаймні не буде допущено розколу. Значно розумніше в разі кардинальної незгоди з позицією партії вийти з її лав, не порушуючи партійної єдності, ніж її розколювати. Не згодний — тихенько собі обери персональний політичний шлях і не руйнуй чужого.

Співдоповідачі Парламентської Асамблеї Ради Європи по Україні Ханне Северінсен і Ренате Вольвенд пропонують ПАРЄ закликати українську владу до продовження демократичних реформ. Про це йдеться у запропонованому ними проекті резолюції щодо виконання Україною своїх зобов'язань перед Радою Європи.

«Чого ви прагнете: продовження революції, реваншу опозиції чи добробуту й стабільності для всіх?» Схоже, це рекламне запитання від однієї відомої партії буквально переслідує (за посередництвом усюдисущих бігбордів і телебачення) не лише «пересічних» громадян України, а й політиків. Принаймні у Верховній Раді після пертурбацій у верхах виконавчої влади про щось подібне запитує себе чи не кожен нардеп. Хоча логічний ряд, що веде до відповіді, від «рекламного» варіанта суттєво відрізняється.

Справа про вибори мукачівського мера — прелюдії свавілля на президентських виборах-2004 — продовжує жити. Вже почалися судові процеси, деяким головам дільничних комісій винесено перші вироки. А тим часом в орбіту розслідування потрапляють усе нові й нові фігуранти. Найрезонанснішим став арешт колишнього заступника начальника УМВС у Закарпатській області Віктора Русина.

Стосунки центральних і місцевих влад у ракурсі виборів-2006 обговорював всеукраїнський з'їзд депутатів місцевих рад, що відбувся минулої суботи в столиці. Одним із його «заспівувачів» був секретар Київської міськради, заступник столичного мера й голова партії «Єдність» Володимир Яловий. За його словами, сказаними з трибуни, «у ключових питаннях нинішня влада не відрізняється від попередньої, а наявна її система здолала самих переможців президентських виборів. У країні сильно кульгає економіка.

Голова Центральної виборчої комісії Ярослав Давидович загалом задоволений тим, як проходить робота над формуванням виборчих списків до наступних парламентських перегонів. «Ми робимо все, щоб списки були укладені вчасно, — зазначив на вчорашній прес-конференції голова ЦВК, — і щоб майбутня виборча кампанія проводилась на високому рівні. Передусім — правовому рівні». Процес формування виборчих списків, як уже розповідала «УМ», нині стикається з величезною кількістю проблем. Найперша з них — те, що укладати списки почали значно пізніше від того терміну, який відводить на це закон про вибори народних депутатів. Відтак тепер потрібно поспішати. Натомість від поспіху, як завжди, страждає якість. Проте Ярослав Давидович каже, що «хто б нас сьогодні не критикував — це, наприклад, і Комітет виборців України, де Попов (голова правління КВУ. — Авт.) дозволяє собі випади проти ЦВК, — робота проводиться надзвичайна».

Чи не вперше за історію існування Верховної Ради України один із народних депутатів сам зізнався, що фактично займається у стінах парламенту корупційними діями. Зокрема, заявив, що купував за великі гроші картку для голосування у свого колеги. Очевидно, Петро Димінський, нині позафракційний, роблячи таку відверту заяву, не прагнув видатися порушником Конституції, а навпаки, бажав здобути імідж викривача антизаконних діянь у кулуарах ВР. Але може вийти зовсім навпаки. Адже, за оцінками юристів, публічна заява про скоєний злочин (за участі саме Димінського) та публікація про це в пресі має стати приводом для адекватної реакції органів прокуратури.

Політичне харакірі можна зробити і «понарошку». Про це красномовно нагадує останній тиждень із буття Анатолія Матвієнка, вже екс-голови кримського уряду і, після скандалу (коли фракція «Собору» проголосувала всупереч рекомендаціям керівника партії, проти кандидатури Єханурова), здавалося, вже екс-голови партії. 1 жовтня, після восьмигодинної дискусії, Центральна рада партії поновила його на посаді голови. Ніякого позачергового з'їзду не буде. А от якою буде передвиборча політика «Собору», залишилося наразі не відомим.

Від минулої суботи Україна почала жити за новим політичним календарем — тим, який регламентує оновлений Закон «Про вибори народних депутатів України», що набрав чинності саме 1 жовтня. Буде цей календар «юліанським», «вікторіанським» чи якимось іншим, покаже власне виборча кампанія. А вона, згідно з другим розділом статті 16-ї, стартує 26 листопада — за 120 діб до дня виборів (наступні ж вибори до парламенту в нас, нагадаємо, відбудуться 26 березня 2006 року). Цікавий факт: за законом, Центрвиборчком оголошує про початок виборчого процесу не пізніше ніж за 125 діб до дня виборів. Тобто ймовipно, що ЦВК провістить нові великі перегони якраз у дні першої річниці сумнозвісного другого туру президентських виборів —2004 та Помаранчевої революції.
Але сьогодні ми поговоримо не про політичні розклади, а про окремі технічні моменти й проблеми цієї справи.