Bідколи було створено «Народний союз «Наша Україна», ця партія не втрачає лідерських позицій за кількістю інформаційних приводів. Щоправда, здебільшого негативних. Але її рейтинг утримує на плаву ім'я почесного голови — Віктора Ющенка, і НСНУ, найширше представлена в уряді, фактично залишається головною опорою Президента.
У «Народному союзі...» вважають, що проти них ополчилися політики, які дбають не стільки про державний інтерес, скільки про владу для себе. До такої когорти «НСНУшники» відносять насамперед Юлію Тимошенко. Вона ж, разом із кількома іншими опозиційними силами, вважає, що до влади рвуться якраз ті, хто зібрався в НСНУ. Ці багатогранні нюанси вельми впливають на розвиток політичної ситуації: наприклад, на формування блоків на наступні вибори, на співпрацю в майбутньому парламенті (бо для створення більшості у ВР — і це очевидно — будь-якій силі доведеться домовлятися з кимось зі своїх виборчих опонентів). Про все це ми розмовляємо з головою фракції «Наша Україна» у Верховній Раді Миколою Мартиненком. Його, керівника київської організації НСНУ, скандали теж не минають.

Понад півтора десятка політичних сил збираються відзначити річницю Помаранчевої революції і вже подали заявки про проведення акції на столичному майдані Незалежності. Причому, чомусь ідеться не про 22 листопада — початок масових виступів, а 20-те число. Серед заанонсованих демонстрантів — «Народний союз «Наша Україна», інші соратники Віктора Ющенка річної давнини, а також сили, які до звитяг революції не мали жодного стосунку, як-от «Братство» Корчинського або ПСПУ Вітренко. Про це розповів один із «польових командирів» Майдану-2004 Володимир Філенко під час учорашнього «круглого столу» «Помаранчева революція: сподівання та результати». В цілому ж пан Філенко каже, що зараз основним питанням є лише участь або не участь у заходах Президента Віктора Ющенка та колишнього Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, повідомляє «Українська правда».

Усі ще пам'ятають бурхливі народні виступи в Аргентині більш ніж дворічної давнини, в результаті яких влада в країні повністю помінялася. Піднесений тоді на її вершину новий президент Нестор Кірхнер спромігся впродовж двох років не лише стабілізувати економічну ситуацію, а й набрати особистого авторитету в народі. А ще більшою любов'ю та підтримкою народу він заручився на довиборах половини складу нижньої та третини верхньої палат парламенту, які відбулися минулої неділі. Президентська партія блискуче виграла їх і тепер стане найпотужнішою силою в законодавчому органі, про що свідчать оприлюднені вчора результати голосування. Міцні позиції в парламенті дозволять Кірхнеру перемогти на президентських виборах через два роки. Колишній президент Аргентини Карлос Менем, який, власне, і довів країну до колапсу, програв вибори кандидату, якого підтримав Нестор Кірхнер, однак завдяки складній виборчій системі Аргентини таки потрапив до складу сенату.

Жінки отримують задоволення по-різному. Одній для повного екстазу досить придбати нову тефлонову пательню, інша розімліє під невагомою вагою накинутої на плечі багатим залицяльником шиншилової шубки, ще котрась відчує справжнє блаженство тільки натягнувши на пальчик довгоочікувану обручку... Так чи інакше, термін «задоволення» слабка стать розуміє дещо інакше, а в більшості випадків — просто геть інакше, ніж сильна. Звісно, якщо не йдеться про жінку, яку називали «єдиним чоловіком» у Кабміні, у Верховній Раді, в політиці й усюди, де б вона, тобто Юлія Тимошенко, не брала «господарство» у свої тендітні ручки. Таких жінок, як «наша Юля», банальними шубками-пательнями не задовольниш. Їм подавай справжній вибух емоцій. Такий, як, наприклад, омріяний продаж тисячу разів згаданої на революційному Майдані в контексті порушення «злочинною владою» восьмої заповіді («не кради») «Криворіжсталі».

Консультації Україна—НАТО на вищому рівні, що відбулися цього понеділка в столиці Литви Вільнюсі, стали вже третьою за два останні тижні зустріччю київських та натовських високопосадовців. Така динамічність зустрічей у верхах створює враження, начебто наша держава без п'яти хвилин член Альянсу. Вступ до НАТО натепер — єдиний із реальних «вікон», через які Україна може легально інтегруватися в західну політичну цивілізацію.

Днями черговий власник Макiївського металургiйного комбiнату — російська компанія «Смарт-груп» — урочисто прозвітував про закінчення докорінної реконструкції. Більше того, компанія сповістила про контракт, який уклала з відомою у світі компанією Magdeburger Walzwerk Engineering GmbH (MWE) на проектування та спорудження середньосортового стану «390». Відшукати аналогічний за своєю масштабністю проект за роки незалежності непросто. Проте зіпсувала свято Генпрокуратура, яка навдивовижу синхронно повідомила про порушення кримінальної справи за підозрою в незаконному продажу виробничих фондів « Макіївки». У заяві, яку поширили з цього приводу адміністрації підприємства та профспілковий комітет, проступає явне розчарування, якщо не сказати — приголомшення. Росіяни лише за останній рік убухали в реанімацію майже безнадійного об'єкта індустрії понад півмільярда гривень, і от, виходить, інвестора можуть безцеремонно виставити за двері. Історія цього комбінату, на жаль, знає чимало подібних фактів.

Є речі, до існування яких ми звикаємо як до чогось само собою зрозумілого: вода, земля, повітря і т. п. Але в наш меркантильно-техногенний час і вони стали об'єктами торгівлі. Дякувати, за повітря не платимо. Поки що. І коли круті українські хлопці ділили «заводи, газети і пароходи», розподіляючи загальнонародне надбання між жменькою наближених до владного корита олігархів, провінційні панове на місцях почали доділювати те, що їм залишилося від великого пирога з барського столу. Дійшла, врешті-решт, черга і до надр, які хоч і є «винятковою власністю народу України», але, згідно з українським законодавством, можуть надаватися тільки у користування. І поки ми ламали в собі стереотипи на кшталт «всё вокруг народное, всё вокруг моё», дехто з особливим натхненням почав втілювати це гасло в життя саме в частині «моё», прихватизовуючи те, що у надрах лежить.

У суботу — в день, коли політична Україна аж тріщала від партійних з'їздів, — було створено Всеукраїнську громадську організацію «Молодіжний союз «Наша Україна», яка називає себе молодіжною часткою більш поважного НСНУ. На з'їзд «молодіжки» в Палац культури КПІ прийшло чимало «старійшин» із «Народного союзу...», зокрема голова центрального виконкому НСНУ Микола Катеринчук. Ну й ще — міністр у справах сім'ї, молоді і спорту Юрій Павленко, який був головою оргкомітету ющенківської «молодіжки».

«Перерва між першим з'їздом, що пройшов узимку, і нинішнім зібранням була обумовлена невизначеністю в діяльності організації. Мені радили її розпустити чи перетворити на партію. Принаймні на першому з'їзді минулого року була задекларована саме така мета. Але, думаю, ми не помилилися, зберігши нашу організацію у статусі громадської», — заявив минулих вихідних перед членами ради тепер уже колишній керівник об'єднання «За Україну! За Ющенка!» Петро Ющенко. За його словами, роль «ЗУЗЮ» сьогодні повинна бути не менш значимою, ніж у період президентської виборчої кампанії, коли ця структура працювала на обрання брата Петра Андрійовича Президентом.