Часто кажуть, що вибори починаються вже наступного дня після завершення виборів попередніх. Однак подібний підхід узялися спростувати обласні осередки політичних партій у Донецькій області. Адже спеціальне дослідження, яке в жовтні провела обласна організація Комітету виборців України, засвідчує, що підготовка до парламентських виборів 2006 року тут поки дуже нагадує лежачий камінь.

Є така політична прикмета: якщо в Україні раптом із новою силою розгораються трохи пригаслі міжконфесійні конфлікти, значить, незабаром вибори. Із цією думкою вчора погоджувалися деякі парламентарії, спостерігаючи за черговою «блокадою» трибуни в сесійній залі. Цього разу «групою захоплення» виступили зо два десятки нардепів із фракції Партії регіонів «під командуванням» Павла Сулковського. Обурений обранець 154-го округу (це в Рівненській області) вимагав, аби Верховна Рада розглянула проект постанови про рекомендацію Президентові звільнити з посади «губернатора» Рівненщини Василя Червонія. Оскільки той, мовляв, бере участь у міжконфесійному конфлікті між віруючими Української православної церкви Київського й Московського патріархатів, і більше того — розпалює між ними ворожнечу, через яку вже «брат зламав братові ключицю, й пролилася кров». Окрім того, фракція ПР пропонувала до розгляду проект постанови ВР про створення спеціальної комісії з розслідування міжконфесійного конфлікту в області.

У Святошинському районі міста Києва виборців почали знайомити зі списками так, як книжка, себто новий закон, пише — з 1 листопада. У приймальні райдержадміністрації, що на вулиці Львівській, 8/6, виділили спеціальний кабінет. Сюди можуть прийти люди, перевірити свої дані і застерегтись від тієї пошесті, з якою вони зіткнулися на минулорічних виборах Президента. На великому столі в 110-й кімнаті приймальні лежить більше десятка здоровенних «томів», на них видруковано написи — ЖЕО така-то. Це й є оті самі списки виборців.

Новітня опозиція ітиме на вибори окремо. Лівих залишимо поки що в спокої, а от якщо говорити про вчорашніх представників влади — Партію регіонів і СДПУ(о), то вони вже визначилися, що балотуватимуться до парламенту як партії. Нещодавно таке рішення ухвалило есдеківське керівництво, а тепер те саме повторила ПР. «Ми прийняли таке рішення — йти окремо на вибори нашою партією, не створюючи політичні блоки», — зазначив лідер «регіоналів» Віктор Янукович.

31 жовтня (21 листопада, 26 грудня) минулого року ви, палаючи бажанням скористатися своїм правом обирати, прийшли на виборчу дільницю й спокійно, без жодних проблем і затримок віддали голос за бажаного кандидата? Значить, ви — щасливчик. Адже так пощастило далеко не всім, і тодішні члени виборчкомів та судді районних судів і досі з жахом згадують зливу скарг і позовів від виборців, дані про яких у списках виявилися спотвореними або їх там не виявилося взагалі. Але навіть якщо ви справді належите до тих, кому тоді пощастило отримати виборчий бюлетень одразу й без витрачених на цю процедуру нервів, і вже тим паче, якщо ви до них не належите, радимо сходити до місцевої адміністрації й перевірити, чи правильно вказані дані про вас як виборця у списках цього разу. Як нагадав учора на прес-конференції з цього приводу голова Центральної виборчої комісії Ярослав Давидович, зробити це можна, починаючи з 1 листопада. (Що він сам того ж дня, тобто позавчора, і зробив: особисто знайшов у списку виборців себе та членів своєї родини й поділився своєю радістю з журналістами: «Значить, реальні списки!».) Причому можна не поспішати — на відміну від минулих виборів, коли на уточнення списків ЦВК мала всього лише 15 днів, цього разу в її розпорядженні майже 5 місяців. Але й тягти кота за хвіст не варто, адже, по-перше, виборці можуть звертатися до відповідних робочих груп з проханням внести зміни у списки тільки протягом трьох місяців (до кінця першого тижня лютого), а по-друге, згідно із новим законом про вибори у день голосування міняти щось буде вже пізно.

Лишається трохи більше двох тижнів до річниці того славетного моменту у нашій історії, коли на головній площі Києва зібралися сотнi тисяч людей, щоб сказати: «Фальсифікаціям — ні! Махінаціям — ні! Ющенко — наш Президент!». Уже ввечері 22 листопада 2004 року народна маса розрослася до неймовірних розмірів, з усієї України почали з'їжджатися до Києва тисячі й тисячі українців, щоб відстояти демократію. «Ми йде-е-емо! Попереду вогонь!» — співав Майдан слідом за Марією Бурмакою про вогонь мужності, патріотизму, готовності довести всьому світові, що ми — велика нація, яка здатна стояти до кінця за майбутнє своєї країни.
Так починалося те, що назвали Помаранчевою революцією. Сімнадцять морозних днів і ночей запам'яталися шаленою енергетикою, гордістю за себе, свою Батьківщину. Досі у багатьох учасників тих подій, їх очевидців, навіть тих українців, які спостерігали за революцією по телебаченню з-за кордону з надією повернутися нарешті назавжди додому, при спогадах про «помаранчеві» дні сльозяться очі.
Після року, що минув, представники «помаранчевої» команди знову кличуть на Майдан. Тільки чого чекати українцям від цього Майдану тепер, ніхто напевне не знає, навіть організатори відзначення цієї річниці. Чи знову будуть сльози радості? Чи це будуть сльози ностальгії, чи — розчарування? Чи побачать люди знову на сцені провідників революції, чи вони стоятимуть поруч?
«УМ» спробувала з'ясувати, як має виглядати день народження революції у людей, від яких багато в чому залежить майбутній сценарій святкувань. Наразі точно відомо, що «уродини» Майдану відзначатимуть на два днi раніше — 20 листопада, виходячи з того, що це неділя. Також очевидним є те, що колишньої єдності на відновленій сцені Майдану не буде. «Мені буде соромно стояти на Майдані поруч із Порошенком і дивитися людям в очі», — сказав нещодавно колишній держсекретар, а ще раніше — керівник штабу Ющенка Олександр Зінченко. Водночас екс-секретар РНБО Порошенко каже, що його місце цього дня буде саме на Майдані. Отож чи не закінчиться свято публічним з'ясовуванням стосунків, чи прийдуть туди ті, хто стояв на сцені рік тому, та відповіді на інші питання — в ексклюзивних інтерв'ю та коментарях для «УМ».

Оселя Лазаренків у Карпівці — на вулиці Центральній. Кажуть, свого часу ця «магістраль» була в селі єдиною, тому й назву прибрала відповідну. Своїм же зовнішнім виглядом вона має завдячувати Лазаренкам. Адже саме стараннями Павла Івановича Центральну заасфальтували. Горіхові ж дерева обабіч вулиці висаджено вже зусиллями Івана Трифоновича, Павлового батька.
Коли Іван Лазаренко вийшов нам назустріч із дому, то зовнішньою схожістю із сином просто вразив. І манера говорити така сама — розважливо, повільно, карбованими фразами.

У понеділок таки було сформовано новий уряд. Це вберегло Польщу від оголошення дострокових парламентських вибрів, — наші сусіди стояли на краю політичної кризи, адже коаліціянти — партії-переможниці жовтневих виборів «Право і справедливість» та «Громадянська платформа» — довго не могли домовитися про формування уряду. Дострокові вибори могли принести дуже гіркі політичні наслідки, а не суто технологічні труднощі. Явка польського суспільства на останніх парламентських виборах і так була рекордно низькою, тож після дострокових, до того ж пов'язаних iз певним політичним авантюризмом «Права і справедливості», польський електорат радше всього зігнорував би позачергові парламентські перегони.