«Об'єднаються чи не об'єднаються?» — це питання напередодні річниці Помаранчевої революції турбувало навіть не тисячі — мільйони колишніх «майданівців», які чекали (чи сподівалися?), що двоє улюблених «Ю» 22 листопада 2005-го на сцені Майдану зроблять реальний крок назустріч одне одному й засвiдчать коалiцiю на виборах-2006.
Однак сталося не зовсім так. Хоча з огляду на те, що, за даними «УМ», деякі «організатори» свята взагалі бажали, аби кожен промовець після виступу сходив зі сцени, варіант вийшов далеко не найгіршим.
Коли позавчорашнi пристрасті вже трохи вляглися, «УМ» вирішила поцікавитися у політиків із різних «помаранчевих» таборів, що вони думають про «об'єднавчу» складову святкування річниці Помаранчевої революції.

Виборчий процес, який офіційно стартує вже 26 листопада, змушує партії пожвавитися у пошуку формату походу на вибори. А з цим у нашого політикуму проблем, здається, є як ніколи багато. От взяти, приміром, «Трудову Україну». Лаялися партійці Валерія Коновалюка із соратниками Володимира Сівковича, аж поки не зрозуміли, що через розборки «пролетіти» можуть усі. Проблема полягає в тому, що Міністерство юстиції, до якого звернулися обидва крила «Трудової України», не змогло розсудити партію.

Зараз Микола Томенко сидить на вулиці Межигірській на Подолі — там БЮТ орендувало й відремонтувало дуже симпатичний двоповерховий будиночок для свого аналітичного-пресового штабу. Навпроти — двері кабінету Михайла Бродського, який, кажуть, усю цю «контору» фінансує, далі — редакція сайту www.byut.com.ua, невелика зала засідань, де, також кажуть, буває і Юлія Тимошенко. Але значно більше доводиться бачити тут її портрети — вони фактично на кожній стіні. І на столі в кімнаті Томенка — теж. А ще на столi лежить купка «скромних» календарикiв iз портретом усмiхненого Миколи Володимировича та пiдписом «Прагнемо бiльшого!». Кімната, до речі, дуже невелика — квадратів 12, не те що гігантський кабінет віце-прем'єра, до якого Микола звик за сім місяців роботи в уряді.

24 листопада 2004 року. Засідання Центральної виборчої комісії, на якому не мають слова та права на апеляцію «помаранчеві». Голова ЦВК Сергій Ківалов, перекрикуючи гамір у приміщенні, ховаючи очі й заїкаючись, неповторним російсько-українським суржиком повідомляє остаточні результати другого туру виборів Президента: Янукович В. Ф. — 49,46%, або 15 093 691 голос, Ющенко В.А. — 46,61%, або 14 222 289 голосів. Фініш...

Питання Вірменському радіо:
— Чому Янукович відмовляється від теледебатів?
— Камери боїться.

Ті палкi сімнадцять днів, які потім назвали Помаранчевою революцією, трактують по-різному. Революція чи не революція, продовжується чи вже закінчилася? І ці розбіжності, здається, свідчать про одне: минуло надто мало часу, аби ми могли оцінити минулорічне народне повстання. Однак «УМ» продовжує оціночну дискусію, і до річниці Майдану друкуємо думки експертів-політологів.

Сьогодні Україна відзначає великий день. Бо що б там хто не казав, а Помаранчева революція увійшла не лише в нашу, а й у світову історію. Саме цій «рубіжній події», якою стала вона для України і світу, Президент присвятив своє чергове радіозвернення до народу.