Рівно рік тому закінчилася Помаранчева революція. Її вінцем став компроміс між «помаранчевим» та «біло-блакитним» таборами в парламенті. Саме 8 грудня депутати проголосували за «великий пакет» — зміни до Конституції вкупі з законом, який унеможливлював фальсифікації перед «третім туром» виборів. Одразу ж парламент змінив склад Центрвиборчкому, і вже новій ЦВК судилося назвати новим Президентом України Віктора Ющенка. Тоді політична реформа стала умовою виходу з політичної кризи. Але нині вона може породити ще одну кризу влади. І ще одне протистояння між ворогуючими таборами.
Ми стояли на Майдані не за реформу. У нас було дві мети: дати по руках знахабнілому режимові й привести до влади демократичного лідера. Але без внесення змін до Конституції, які «більшовики» плекали кілька років поспіль і збиралися захиститися ними від Ющенка, не вдалося б спокійно «розрулити» революційні події. Опозиція пішла на поступки. Бо хтозна, що тоді могло трапитися...
А може, нічого б і не сталося? Віктор Андрійович мав перемагати без компромісів і навіть без того закону, який унеможливлював фальсифікації у «третьому турі». Зрештою, не в цьому річ. Рік тому Верховна Рада, проголосувавши за проект-4180, завела ключ нового конституційного годинника. І в новорічну ніч — 1 січня 2006 року — той скаже своє перше «бам». Куранти пролунають дуже гучно, і багатьох вони заглушать. Та цього хронометра вже не зупинити.

Екс-майор держохорони Микола Мельниченко не може бути зареєстрований кандидатом у депутати за списком Соцпартії на виборах депутатів 31 березня 2002 року. Таку постанову ухвалила позавчора Центральна виборча комісія. Вона не знайшла підстав для розгляду на даний момент заяви Соцпартії про реєстрацію Мельниченка кандидатом у депутати за списком партії після проведення виборів-2002. Водночас ЦВК скасувала свою постанову від 26 січня 2002 року, якою Мельниченку було відмовлено в реєстрації кандидатом у депутати. Однак різночитань тут немає, адже, як зазначила заступник голови ЦВК Марина Ставнійчук, вибори депутатів, відповідно до законодавства України, проводяться на основі прямих, таємних виборів, шляхом голосування за кандидата в депутати, а не за всі списки. На момент виборів — у березні 2002-го — Мельниченко кандидатом уже не був, тож і депутатом тепер стати не може.

Майже чверть українських виборців збираються голосувати на наступних виборах за Партію регіонів. Її листопадовий рейтинг — 22,8%. Про це свідчать результати опитування, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» та фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс». Далі в рейтингу розташувався блок «Наша Україна» із 12,7%. Не набагато відстає Блок Юлії Тимошенко з 12%.

За розповсюдженою вчора в Астані інформацією голови ЦВК Казахстану Оналсина Жумабекова, в неділю, на президентських виборах переконливу перемогу отримав чинний президент Нурсултан Назарбаєв. За нього проголосувало 91,1 відсотка виборців, а головного суперника Назарбаєва, єдиного кандидата від опозиції Жармахана Туякбая підтримали лише 6,64 відсотка виборців. Інші три кандидати разом набрали трохи більше, ніж два відсотки голосів. Активність виборців становила 71,96 відсотка. Таким чином, Назарбаєв, який перебуває у кріслі президента останні 16 років, залишиться в ньому на наступні сім рокiв.

У неділю москвичі вибирали 35 депутатів міської думи. 20 депутатів обиралися за партійними списками та 15 в одномандатних округах. Як і очікувалося, перемогла прокремлівська партія «Єдина Росія», яка станом на вчорашній день, після підрахунку майже 100 відсотків бюлетенів, набрала за партійними списками більше 47 відсотків голосів, що гарантує їй 13 депутатських мандатів, та перемогла у всіх 15 одномандатних округах.

«Вам зал для з'їзду не потрібен? Дешево здамо, тільки краще, щоб уночі, — вдень покійників багато...» Як і в кожному жарті, у цій розмові охоронця крематорію з лідером однієї з «карликових» партій є частка істини. Намагаючись «вписатися» в обмежений проміжок часу, виділеного Центральною виборчою комісією на проведення різноманітних з'їздів, політичні сили наввипередки «забивають» за собою концертні й актові, великі й маленькі, центральні й «на висілках» зали і зальчики. Доходить навіть до курйозів. Скажімо, шанований БЮТівець Микола Томенко щиро переконував журналістів «УМ», що «тимошенківці» були змушені перенести свій з'їзд із 3 грудня (суботи) на 7-ме (середу) тільки через те, що «головну сцену країни» — Палац культури «Україна» — на вихідний уже «забила» за собою партія влади, «Народний союз «Наша Україна». Однак НСНУ, як виявилося, проводити своє зібрання в «Україні» чи то й не збиралася, чи каверзно передумала, традиційно скликавши делегатів чергового з'їзду в Палац культури КПІ. Тепер сердешним БЮТівцям доведеться «з'їжджатися» посеред тижня, «відпрошуючи» своїх делегатів з роботи. Зате, якщо ще не передумали, вони стануть єдиними, хто «за нових часів» зібрав свою силу в «центральному залі країни». З іншого боку, чим не привід для іронії з боку конкурентів?

З'їзд «регіоналів» обирав собі список. Перш ніж оглянути цей оригінальний перелік опозиціонерів, спрямуємо софіти на 95-й номер списку Партії регіонів. Знайомтеся — Святослав Михайлович Піскун. Так-так, той самий — екс-Генпрокурор, чи то пак, напів-Генпрокурор України. Це несподіванка не менша, ніж другий номер Ніни Карпачової. Ні, ми, звісно, пам'ятали слова Піскуна, який обіцяв іти в політику, бо йому, мовляв, набридло прокурорство. І навіть ворожили над його партійністю — піде він до БЮТ, чи, може, в списки Компартії. Але самовдоволене око Святослава Михайловича вибрало собі Партію регіонів. Ту саму, до якої входять і Колесников, і Кушнарьов, і Тихонов, зрештою, й сам Віктор Янукович — пани, яким цьогоріч доводилось упритул стикатися з роботою підвідомчого Піскуну відомства на Різницькій. А, приміром, Колесников свого часу кілька місяців мусив просидіти у слідчому ізоляторі.

Наступного тижня на тихі води, на ясні зорі знову збираються виїхати митці і борці, організатори та прихильники громадської акції «Не будь байдужим!». Своє «Ні — Малоросії, зробимо країну Україною!» скажуть 4.12 — Лубни, (Полтавська обл.), 5.12 — Сміла (Черкаська обл.), 6.12 — Біла Церква (Київська обл.), 7.12 — Фастів (Київська обл), 9.12 — Умань (Черкаська обл.), 10.12 — Бердичів (Житомирська обл.).

Сказати чесно, Помаранчева революція мало уявляється без екранів телевізорів. Тих, які стояли на Майдані й транслювали новини для демонстрантів, тих, що встановили для правоохоронців біля Адміністрації Президента; її складно уявити без зворушливих роликів; без новин і трансляції засідань Верховного Суду. Нудна, здавалося б, річ — багатогодинний офіціоз, але трансляцію із зали ВСУ дивилися мільйони. Це й не дивно. Рішення Верховного Суду, який визнав результати другого туру президентських виборів такими, що не підлягають встановленню, скасував їх і призначив «третій тур» на 26 грудня, стало чи не найважливішою подією в Помаранчевій революції.