Українські виборці та працівники виборчих комісій уже зараз можуть починати думати, як їм доведеться намучитися з бюлетенями для голосування 26 березня. Бо паперів для волевиявлення буде багато, і вони будуть дуже великими. Позавчора голова Центрвиборчкому Ярослав Давидович побував на поліграфкомбінаті «Україна». Друкарський цех цього держпідприємства якраз почав виготовлення бюлетенів, і пан Давидович навіть потримав у руках кілька «цінних паперів» із фінської сировини рожевуватого кольору довжиною 78 сантиметрів.

Країна перебуває майже що у гарячці: вибори. І кому тепер до окремих людей, якщо є маса, електорат? Бідні й небідні соціологи б'ються зараз над рейтингами політиків і політиканів, домальовують перспективи порядків, які настануть після приходу партії Х. чи У. до влади.

Учора закінчився візит делегації Парламентської Асамблеї Ради Європи до України у рамках передвиборчої місії. Її учасники, які перебували тут з 28 лютого, поїхали задоволені. Делегація на чолі з Ренате Вольвенд відзначила «суттєві покращання у передвиборчій атмосфері» у порівнянні з минулими президентськими виборами. «Умови, в яких проходять парламентські вибори, відповідають стандартам Ради Європи», — йдеться у заяві місії ПАРЄ.

У Білорусі скасовано революцію. В цьому принаймні впевнене тамтешнє КДБ, яке оголосило про викриття сценарію перевороту у країні після президентських виборів 19 березня та, відповідно, на їхню думку, вжило необхідних заходів для попередження «силового захоплення влади». Своєю заявою білоруські спецслужби не породили жодної сенсації — про те, що одразу після закінчення голосування у Мінську плануються масові акції протесту з вимогою відставки Лукашенка та відміни, за переконанням опозиціонерів, сфальсифікованих результатів президентських виборів, білоруські демократи заявляли неодноразово. Власне, такі демонстрації не лише у Білорусі, а й в інших пострадянських країнах влада завжди напередодні виборів характеризує як майбутній переворот. Схожі заяви лунали, до прикладу, і в Україні півтора року тому. Тут так само влада намагалася попередити насильне захоплення влади, відловлюючи активістів молодіжних організацій і звинувачуючи їх у тероризмі. В Азербайджані, де восени минулого року відбувалися президентські вибори, «переворот» попереджували ще рішучіше — засаджували за грати його організаторів — колишніх високопосадовців, які перейшли на бік опозиції. Ну а ситуацію в Білорусі можна брати за «еталон», де всі методи доступні.

Якби вибори в парламент України відбулися найближчого тижня, 3-відсотковий бар'єр змогли б подолати тільки шість політичних сил. Серед них лідирують Партія регіонів і блок «Наша Україна». Про це свідчать результати соціологічного опитування, проведеного Східноєвропейською медіа-групою «Київград» серед 1000 респондентів у період з 16 по 23 лютого.

Учорашні снігові заметілі завадили президентові Польщі навідатися до Харкова, де його чекали польська громада, викладачі та студенти Національного університету ім. Каразіна. Вочевидь, не зустрівся Качинський і зі своїми родичами — тіткою та троюрідними братами, які мешкають в Одесі й Полтаві. Але загалом його перший офіційний візит в Україну був цілком повноцінним — окрім зустрічей та переговорів на найвищому рівні, пан Лех устиг побачитися й поговорити з багатьма політичними лідерами. Відповідно, дводенне гостювання Качинського в Києві частково перетворилося на захід із підтримки «помаранчевих» сил напередодні українських парламентських виборів.

Українському виборцеві не позаздриш: кожні 15 хвилин його годують убійними порціями політичної реклами з телевізора. Зазирнеш у поштову скриньку — ще один заряд. Вийдеш надвір (принаймні в містах) — те саме. Сядеш в автобус, метро — отримай нову подачу. Інакше й бути не могло, адже вибори-2006 — перші суто партійні, причому як до парламенту, так і до рад обласних, міських та районних рівнів. А є ще ж вибори мерів та сільрад... Лише до ВР балотуються 45 партій та блоків, загалом 7641 особа. Словом, отримуйте тисячі рекламних хвилин, бігбордів, лайтбоксів, листівок, газет, плакатів.
Те, що політичної реклами забагато, — ще м’яко сказано. Те, що складається враження, ніби в нас відбувається не конкурс партій, їхніх ідеологій та програм, а конкурс рекламних роликів, — сказано досить точно. Але результати соціологічного дослідження Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка і Центру «Соціальний моніторинг» свідчать, що немає жодної партії чи блоку, чию рекламу виборці сприймали б переважно позитивно. При цьому «лідери» негативного сприйняття — ролики Опозиційного блоку «Не так!» (66% критичних відгуків), Блоку Вітренко «Народна опозиція» (63%) та «Нашої України» (59%).
Певно, партії та блоки — учасники виборів — вважають, що активною рекламною кампанією вони збільшать свій відсотковий ужинок (а деякі — й переберуться через клятий трипроцентний бар’єр). Наївні... Трамбувати в наші мізки свою пропаганду раптом почали всі, і, відповідно, симпатії «новонавернених» розподілятимуться пропорційно між усіма. Якщо ж ідеться про «перерозподіл» голосів між тими, хто вже визначився, то політична реклама в цьому сенсі відіграє мінімальну роль. Тут значно важливіші конкретні кроки — виграшні чи програшні.
Тож, робимо висновок, політреклама справляє далеко не такий значний вплив, як декому здається. Своєю кількістю вона фактично нівелює сама себе. Але без неї теж обійтися не можна — ще, дивись, узагалі забудуть. А найпростіший спосіб постійно нагадувати про себе — телевізор.
Тож зосередимося передусім на телевізійній агітації, менше зачіпаючи «паперову» та «бігбордову». Адже, по-перше, неможливо осягнути неосяжне, а по-друге, у регіонах зміст листівок та рекламних щитів не просто множиться, а ще й варіюється залежно від політико-географічної зони. А ось телеролики бачать усі, і саме з них багатомільйонна армія виборців може робити висновки про ідеологію, забарвлення, щирість, смак, жагу до перемоги, заможність тієї чи іншої політичної сили. Зрештою, як і про її існування чи відсутність.

Сьогодні і завтра в Україні гостюватиме президент Польщі Лех Качинський. Із формального боку — це пересічна офіційна поїздка глави іноземної держави, приязної до Києва, але з іншого — це візит надзвичайної важливості.
Зауважимо, що це перша закордонна поїздка Качинського після його повернення з Вашингтона, де, серед іншого, обговорювалась і підтримка української демократії та її євроатлантичний курс. Водночас польський лідер відмовився їхати з візитом до Москви, наголосивши, що не проти зустрічі з президентом Путіним, але... на нейтральній території. І йому не залежить, аби це була Варшава. Тож не виключено, що місцем порозуміння може стати саме Київ.